Стели Месопотамії та Єгипту, Франції та Італії, менгіри Іспанії або Сардинії - ці та багато інших статуарних пам'яток давно стали багатоасоціативними символами для сучасних європейських знавців старовини. На жаль, існування на українській землі мегалітичних споруд з кам'яною скульптурою, близьких за часом та сакральним призначенням до всесвітньовідомих пам'яток, залишається надбанням вузького кола науковців. Певною мірою це пояснюється незначною кількістю опублікованих археологічних матеріалів, а також директивою радянських часів не висвітлювати давність та самобутність розвитку української культури, особливо її загальноєвропейські тенденції розвитку.