середа, 2 липня 2014 р.

Крымское христианство – наследие крымских татар


Номер выпуска: 
 
26
11.JPG
Как это ни парадоксально, но почти все христианские святыни Крыма, возникшие на полуострове до 1783 года, являются наследием коренного народа – крымских татар. Факт долгое время замалчивался, ведь идеологической системе было не выгодно говорить правду, по сути лежавшую на поверхности.
А вот использовать христианский фактор в Крыму было очень даже выгодно, и именно этой самой выгодой усердно занимались историки, старательно искажая артефакты, другими словами, попросту воруя чужую культуру. Так, находчивые исследователи от власти сразу же связали крымских христиан со славянами. Все это делалось умышленно для того, чтобы через христианство на полуострове показать свою причастность к вожделенной крымской земле.
 
А между тем, христианство основательно вошло на крымский полуостров в III веке нашей эры. Первые общины появились в крупных крымских центрах в Херсонесе и на Боспоре. Совпало это с периодом пребывания в Крыму римских легионеров. Последние, как известно, находились на полуострове с I по IV век, и после далеко не все покинули Крым. Любопытен и тот факт, что ряд христианских святых именно в этот период плавно переходят из римского пантеона языческих богов в сонм христианских святых Крыма. Яркий пример – святые всадники фракийского происхождения были необычайно популярны среди римских легионеров. Сегодня их можно увидеть в пещерном городе-крепости Эски-Кермен в Храме трех всадников. Одним из таких святых и стал Георгий Победоносец. Но если в самой Римской империи еще некоторое время христианство подвергалось гонению, то в Крыму в IV веке оно стало набирать обороты. А связано это прежде всего с восточногерманскими племенами – готами, которые появились на полуострове в III веке.
 
По данным археологии, готы заняли прежде всего Восточный Крым, расселились главным образом на территории Боспора и вдоль Южного берега Крыма. Здесь сложилось готское государство, расположенное в самом сердце Крыма – на плато Мангуп. Примечательно, что крымские готы достаточно долго жили в Крыму в своем княжестве Мангуп, почти не смешиваясь с местным населением. В XIII-XIV веках в истории готов большую роль начинают играть генуэзцы. Последние с 1266 года основали свои фактории в городе Кафе. А в 1380 году готы договорились с темником Великой Орды Мамаем о разделе влияния в Крыму. Готы получили весь южный берег Крыма вплоть до Фуны (близ совр. Алушты), включая Каламиту, Херсонес и Чембало. Однако уже в 1475 году Готия с центром Мангуп пала под натиском турков-османов. И все же следует отметить, что в городах Готии проживало смешенное гото-аланское население. А вот основная масса готов-крестьян, в отличие от горожан, не подверглась к XV веку ни эллинизации, ни тюркизации, она продолжала жить в глухих горных селениях, поддерживая минимальные связи с внешним миром, сохраняя свою древнюю культуру еще несколько столетий.
 
Яркий пример можно наблюдать и сегодня, потомки крымских готов – крымские татары ряда селений Крыма резко отличались от жителей соседних деревень антропологически: они высокого роста, имеют светлый цвет глаз и светлый цвет волос, ну и, собственно, обладают другими признаками, характерными для скандинавов. Это относилось к таким деревням как Никита Ялтинского района, Кучюк-Таракташ, Коккоз и др., и это при том, что перечисленные села находились друг от друга на довольно большом расстоянии. То есть след готов виден и сегодня от Коккоза и Озебаша до Ускута. А вот что касается верования, то до того, как готы окончательно слились с местным населением, стали именоваться крымскими татарами и полностью перешли в ислам, они исповедовали христианство.
 
С IV веке в среде крымских готов активно распространяется христианство, и связано оно с именем известного готского епископа Ульфилы (Вульфила) (311-383 г.). Это был просветитель, блестящий проповедник, создатель готического алфавита, переводчик на готский язык Священного Писания. Но наиболее важной миссией Ульфилы было распространение в Северном Причерноморье идей арианства – единобожия. Примечательно, что арианство признавало Иисуса, сына божьего – пророком, а не богом, что существенно расходилось с догмами других христианских толков. В исламе Иисус под именем Исы известен именно как пророк. Готы оставались верны арианству и именно по этой причине уже в VIII веке, когда византийское православное духовенство подверглось гонениям, одним из убежищ монахи и просто верующие, не желающие изменять своей вере, выбрали арианскую Готию. Нужно отметить, что эти переселенцы были из числа образованного духовенства и собственно положительно повлияли на общую культуру княжества готов. В этот период возникает много монастырей, церквей. Итак, готы – предки крымских татар – до конца XVIII веке исповедовали арианство. Готская епархия, которой они подчинялись, входила в состав константинопольского патриархата.
 
В том же IV веке на полуострове появляются гунны. Собственно именно с гуннов в Крыму и начался активный тюркский период. Гунны в свою очередь принесли на полуостров веру и культ единого бога Тенгри. Язычество, о котором так много стараются писать современные авторы, практически исчезает, так как наравне с христианством арианского толка в Крыму широко распространяется тенгрианство.
 
В хазарский период в начале VIII века появляются готские Сугдейская и Фулльская епархии во главе с епископами.
Ни в период Великой Орды, когда полуостров стал частью Джучиевого улуса-юрта, ни в период государства Крымское ханство власти никогда не проводили акции массового гонения на христиан. Не было зафиксировано ни одного случая притеснения христиан. Напротив, граждане страны Гираев находились под защитой главы государства.
 
Кроме готов, в Крыму исповедовали христианство урумы, потомки древних эллинов из Малой Азии, появившиеся на полуострове приблизительно в VIII веке до н. э.
 
Среди эллинов христианство стало более или менее массовым не ранее VII века, да и то, лишь в городах. Однако этот процесс уже был необратим. Таким образом, все православные центры крымского полуострова до 1783 года принадлежали готам и эллинам-урумам, и первые и вторые по сути представляли единый народ – крымских татар. До конца XVIII века они продолжали жить своими общинами, исповедовали христианство, но говорили теперь уже только на своем родном крымскотатарском языке. Более того, службы в христианских храмах Крыма также велись на тюркском, крымскотатарском языке. Они находились под защитой крымских ханов, пользовались их поддержкой и уважением. Известно, что Гираи оказывали содействие своим подданным крымским христианам. Выделяли из государственной казны средства на ремонт и строительство храмов. В истории также хорошо известен факт, когда основатель династии Хаджи Гирай лично на свои средства купил для монастыря Панагории Одигитрии (Свято-Успенский монастырь) воск, из которого изготовили свечи, горевшие в храме целый год.
 
А вот первый удар по крымским христианам нанесло именно русское правительство, переселив основную их массу в 1778 году в Приазовье. После формального окончания войны 1768 – 1774 годов и подписания знаменитого Кучук-Кайнарджийского мира нужно было искать малейшие зацепки, чтобы предъявить Европе, что она, Россия имеет все основания претендовать на Крымский полуостров, как освободительница и заступница православных святынь. А то, что все православные святыни Крыма изначально были частью константинопольской патриархии и к московской патриархии никакого отношения не имели и иметь не могли, Россию не смущало. Политики Петербурга хорошо понимали, что если сейчас они начнут открыто претендовать на христианские реликвии потомков эллинов, то возникнет конфликт. А его следовало по возможности избежать. Необходимо было захватить наследие крымских христиан и лишить Крым части его народа, другими словами, удалить с полуострова, и вопрос о мнимом наследии решится сам собой. И, соответственно, все духовное наследие автоматически перешло бы под власть московской патриархии. И вскоре решение нашлось.
 
Одним из главных инициаторов этого преступного предприятия выступил генерал-фельдмаршал Петр Румянцев. Было решено действовать через человека, к которому прислушивались крымские христиане, а именно к крымскому православному архиепископу Игнатию. Очевидно, человек он был алчный, так как легко согласился за энную сумму написать в коллегию иностранных дел ходатайство о подчинении своей епархии Синоду. Была ли эта идея самого Игнатия, соблазненного большими деньгами или продиктована как условие, неизвестно, но ходатайство сразу же было принято во внимание. Это был первый шаг к решению переселить крымских христиан. К тому же он предполагал решить сразу две задачи: посягнуть на наследие части коренного народа Крыма и в случае исхода 30 000 христиан подорвать экономику независимого Крымского государства. Ведь последнее означало лишить государство ежегодных стабильных налоговых поступлений в казну с немусульман – джазью. А это привело бы страну к неизбежному кризису, да еще в условиях военного времени.
 
Конечно же, ходатайства одного Игнатия было мало. Ведь крымские христиане даже и мысли не допускали о том, чтобы покинуть свою родину. Они были полноправными подданными, жили под защитой своего монарха и не подозревали, что уже ширились слухи об их якобы угнетенном положении в ханстве.
 
Ложные слухи подхватил все тот же генерал-фельдмаршал Румянцев. Весной 1778 года он отдал распоряжение генералу А. Прозоровскому начать «убеждать христиан» выезжать из Крыма. Более того, таким добровольцам пообещали оказать содействие российским правительством в переезде и обустройстве на новом месте. Предлагались довольно выгодные условия – деньги, земли, свобода от уплаты налогов в течение нескольких лет и т. д. Но это не подействовало на христиан. Тогда Румянцев снова вспоминает об Игнатии. Тот обещает содействие. И в этот же год во время праздника Пасхи обращается к своей пастве, собравшейся в Успенском монастыре у Кырк-Ера с неожиданной речью. Он долго и красноречиво говорит о том, что настало время перемен и пора готовиться к исходу из Крыма. Можно себе представить реакцию людей. Они отказывались верить в то, что им говорил их проповедник, духовный предводитель! Реакция была предсказуемая. Люди покинули храм в полной уверенности, что архиепископ преувеличивает ситуацию. Вскоре об этой проповеди стало известно во всех уголках Крыма. И взволновала она не только христиан, но и крымских татар.
 
В июле была назначена дата выселки. Операцию возложили на Василия Суворова, сменившего Прозоровского. День и время от местного населения не скрывали, им поставили жесткие рамки собирать свое имущество и готовиться к отъезду.
 
Последнюю попытку защитить своих земляков, разве что только не единоверцев, предприняло мусульманское население Крыма. Но ходатайства ни к чему не привели. В последние дни многие христиане, чтобы остаться на родине, решились на отчаянный шаг, они стали массово переходить в ислам. Известно, что в горной части и на Южном берегу Крыма оставалось 66 деревень, где наравне с мусульманами – крымскими татарами проживало немало потомков готов и эллинов, сменивших веру, что избавляло их от выселки.
 
В XIX веке в Крыму число греков резко возросло. Но это были уже не потомки эллинов и не часть крымскотатарского народа – урумов. Это были переселенные сюда князем Потемкиным так называемые греки-арнауты с архипелага представителей иной, новогреческой культуры и языка.
 
Таким образом, все христианские святыни, возникшие на Крымском полуострове до 1783 года, являются частью национального наследия крымскотатарского народа.
 
Гульнара АБДУЛАЕВАhttp://avdet.org/node/9764

четвер, 22 травня 2014 р.

КИЇВСЬКА РУСЬ - ПЕРША УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА


tridentУсі держави мають конкретну етнічну належність. Цілком очевидна етнічна належність національних держав, межі яких у цілому збігаються з межами етнічних територій державного етносу (Франція, Німеччина, Польща, Чехія тощо). Однак імперії, що охоплюють батьківщини різних народів, також є державами не кількох, а якогось одного імперського етносу (Римська, Перська, Британська, Російська імперії). Якщо останню з названих "сплотила навеки Великая Русь", то хто консолідував ранньосередньовічну імперію Київську Русь? Ця проблема історичної спадщини княжого Києва - ключова як для історії Східної Європи, так і для історії України та Росії зокрема.

понеділок, 5 травня 2014 р.

РУС

ДЛЯ МЕНЕ ВСЕ ЩО НАПИСАНЕ НИЖЧЕ - ДИВИНА ТА НІЧОГО БІЛЬШЕ

ПОХОДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ РУСИЧ-АРІЄЦЬ ТА ЙОГО ЗМІСТ

Twitter 0Facebook 0Google+ 0
Reddit 0Email --Email to a friendFilament.io Made with FLAREMore Info0FLARES
Часто можна почути як різні націоналісти використовують слово «арієць» «арій» (це також включає і назву «рус» «русич» так як це одна і та сама назва) думаючи, що таким чином вони продовжують традиції величної Арійської-Руської спадщини. Насправді вони не уявляють справжнього змісту цього імені і мало хто намагається з’ясувати його значення. Люди викривляють значення справжнього змісту Арійської спадщини та ганьблять Арійську культуру і її людей.
Отже, що означало для наших пращурів, бути Русичем-Арійцем? Для того щоб зрозуміти це нам необхідно дізнатися які є діалектичні форми слово “Ру-Ар”, а також, де і як вони використовувались. Отже, декілька варіантів цього слова:
  • Ар/Яр
  • Ас/Яс
  • Ор
  • Ра
  • Ру
  • Ро
Ґрунтуючись на деяких зразках, ми можемо отримати загальне уявлення про значення слова. Отже:
(Слов’янська Мова)
Рай
Правда
Брама
Ярило
Яркий
Ярий
Сварга
Орати
Руйнувати
Варити
Свара
Вартий
Гарно
Ясно
Жара
Ярослав
Ярга
Аси/Яси (Скіфське плем’я)
Рось/Русь
Роксолани
Радуга
Радість
Хорс
Рудий
Красный
Карати
(Англійська — Латинська Мова)Rough (Роф) — грубе.
Ruin (Руін) — руїна.
Rage (Райдж) — лютість, ярість.
Rave (Райв) — бути в захопленні, марити.
Romp (Ромп) — метушня.
War (Вар) — війна.
Roar (Рор) — рев.
Ares (Арєс) — Грецький бог війни.
(Шведська)
Grov (Гров) — грубість.
 (Ра) — грубий, сирий.
Rasa (Раса) — захоплення, одержимість.
Svarma (Сварма) — рій, або рейв.
Yra (Йра) — марити.
Raseri (Расері) — бути в великій люті.
Orlog (Орлог) – Космічний порядок
(Санскрит)
Рата — захоплення.
Руса — велика лють.
Роса — теж велика лють.
Рудра — бог руйнівник, також відомий як “наймогутніший терор”, або “крикун”.
Індра — бог війни, грози і блискавки.
Ваджра — блискавка.
(Авестійська Мова)
Ясна — служіння Божому світлу, жертвоприношення.
Є багато слів де “Ар” використовується, я думаю що цього достатньо.
В старо Скандинавської і Перській мові та в Санскриті є слова, що позначають космічний порядок та найвищу правду:
Старо Перська — Аса/Арта
Санскрит — Рта
Древня Скандинавська — Орлог (лог = закон)
Є ще одне дуже цікаве слово «врахувати» — ravine (равін – географічний яр). Згідно етимології слово Равін, як і попередні слова перераховані вище, пов’язаний високою та потужною енергією. Чому ж наші пращури і називають глибокі вузькі ущелини з крутими схилами ярами?
Яр має два протилежні схили, що репрезентують подвійність. Це дуже нагадує символічне значення Свастики/Інь-Янь та Ваджру/Тризуб, як описанотут. Символ Інь-Янь також був Арійським. Такі символи були поширенні в трипільській культурі.
Svar
Цим же пояснюється причина асоціацій Арійців орання зі “Ар”. Тому, що оранка поділяє і створює дві протилежні сторони. Створює подвійність шляхом ділення і життєзабезпечний простір між ними.
nepal-ox-plow
Відділ культивує, народжує життя. В даному випадку він дозволяє культурі краще рости. У випадку чоловіка і жінки народжується життя – дитина. У разі протистояння негативно заряджених хмар і позитивно заряджених хмар – блискавки. Ця двоїстість пронизує всі рівні існування.
Зображення Слов’янського Бога Велеса розміщеного в Яру над вогнем:
Veles
А ось ображення у вигляді тризуба, їх носили на лобі арійські жерці (нагадує форму Яр):
Untitled
Forehead marking2
Untitled
Як бачимо червоний колір та, рідше, жовтий був позначений як символ священного вогню, який створює космічний порядок. Це вогонь універсального сонця — Сварга. Сварга (свастика) є поєднання трьох кореневих слів.
  • Сва — повсюдний не проявлений хаос. Порожнеча – пасивність.
  • Ар — вогонь або світло, яке приносить порядок хаосу. Маніфестація — активність.
  • Га — позначає рух.
Сва є Інь. Ар є Янь. Взаємодія між цими двома полярними протилежностями створює циклічну природу світу. Рух і час вимірюється циклами. Усякий рівень світу ходить циклами. Ось чому сансара (проявлений світ) зображується як колесо життя, переходячи через різні цикли і переходи крізь Явь (що є саме визначення слово Сансара). Цей процес утримує разом та підтримує найвище Небо, всепроникне універсальне Сонце, єдине джерело всього в світі — Сваргу. Наголошую, що це симбіотичні стосунки. Сварга все існуюче утримує. В свою чергу все утримує саму Сваргу.
Може виникнути питання, чому слово Ар використовується для позначення деструктивних та насильницьких дій? Про це можна прочитати більш докладно в цьому описі. Янь (Ар) несе в собі відповідальність за все, що розчленовує і ділить. Наприклад, розчленування Пуруші – Космічного Гіганта, який і є Інь (Сва). Через руйнування йде трансформація в Світі (перерозподіл енергій). Цей Акт підтримує Космічний Порядок. Космічний Порядок можна зрозуміти як закони фізики. Такі, як закон перетворення енергії і т.д Енергія знаходиться в стані постійної передачі та трансмутації. Вона є причиною і наслідком само собою, і не може бути створена або знищена.
Цей закон пояснює: все у Всесвіті, що ми можемо бачити, чути, нюхати, спробувати, взаємно с нашими емоціями, – маніфестація енергії в різних рівнях вібрацій. Всесвіт та його частини перебувають в постійному океані руху. Рух єдиний стан який є незмінним. Зміна (циклічність) є єдиним атрибутом енергії. Тому через це приходить все що є очевидним для наших матеріальних почуттів.
У Інь-Янь символі стоїть крапка інь в янь, і також крапка янь в інь. Дані символи означають взаємопов’язаність протилежних сил як є різними аспектами Тао(Сварга). Контраст необхідний для того щоб Світ мав вимір, щоб ми могли розрізняти реальність. Без цього ми б випробували Ніщо. Таким чином, незалежні принципи Сва та Ар фактично залежать один від одного для того щоб обидва мали помітне існування. Додаткова дуалістична концепція в Ведизмі постає результатом взаємодії в кожному рівні природи, пов’язуючись зворотнім зв’язком, де протиборчі сили вже не знаходяться в протистоянні. Замість цього протиборчі сили обмінюються взаємно для створення стабілізації. Схоже на гомеостаз. Основоположний принцип в Ведизмі стверджує, що в кожному незалежному органі міститься частина, яка є його протилежністю. В хворобі є здоров’я і навпаки. Так діється тому, що всі протилежності є проявами єдиної Сварги. Тому вони не залежать один від одного, а швидше всього є варіантами тої самої об’єднуючої сили у всій природі.
N7_cIH12b1g
Відизм в Санскриті, так і в Слов’янській мові, слово, яке означає науку або знання. Саме це знання і визначало спосіб життя наших Руських-Арійських пращурів. Те саме знання, яке їх привело до цивілізаційної величі. Тому, навіть з плином багатьох тисячоліть, люди заздрять і бажають присвоїти собі Арійську спадщину навіть не усвідомлюючи її значення.
Русич-Арієць – це носій світла (Відання) Бога, Всесвіту. Через медитацію та інші методи саморефлексії наші Арійські предки змогли злитися з універсальним Сонцем і отримати знання Космічного Порядку. Це те саме Світло про яке люди говорять, що бачили його в кінця тунелю перед смертю. Ті, хто злились з цим світлом і змогли передати придбані знання є священиками — Брахманами. Брахман перекладається з санскриту як “Космічне Яйце. Таким чином Брахмани – це ті які злились з Космічним Яйцем (Сваргою) і придбали знання (Веди). Ці знання надали їм ясність і розуміння про те чому вони існують на землі. Вони дали їм цілеспрямованість, і через них цілеспрямованість народу.
ARYA2
Тож тільки ті які злились зі світлом і несуть знання можуть вважатись справжніми Русичами-Арійцями. Хоч ті люди, які визнають відичні знання, принципи, та суть, можуть теж розглядатися як Русичи-Арійці. Русич-Арієць це той який розуміє і повністю сприймає найвищу місію Сварога, щоб проявлятися якомога краще в Санасрі. А як найкраще проявитись в сансарі? Сансара є нескінченним вічним процесом самореалізації. Це саморефлексія. Отже для того щоб себе найкраще проявити в сансарі необхідно підвищити процес саморефлексії. Бути Арійцем означає бути єдиним с Божою волею — бути Творцем.
© Сварг Сірeнко – 2013.р

OTHER POSTS

пʼятниця, 11 квітня 2014 р.

Кельти-Сколоти-Скоти


Кельти-Сколоти-Скоти
Хтось буде істерично реготати, а хтось і злісно тіпатися, коли поставити запитання “Яке має відношення кельтський король Яр Тур до України?”. Хоча, за легендою, відомо, що наставник того вельможі — волхв Мерлин — походив з берегів Дніпра. Звідти, за одним з переказів, він якимсь незбагненним чином доставив на острови Британії знаменитий Стоунхендж...
Якщо серйозно, то землі України породили і ще одну знакову спільноту — Кельтів (Гелонів), представники якої згодом стали благодатним субстратом для народження і розвитку сучасної т. зв. “західної цивілізації”. Як відомо з оповідей Геродота, в придніпровських плавнях, від Геракла та місцевої Русалки (доньки богині Дани) народилися троє синів — Агатирс, Гелон і Скит. Наймолодшому вдалося виконати заповіти батька і він залишився правити на Батьківщині, а двоє старших стали провідниками споріднених народів — Траків і Гелонів (Галів).
Отож, нащадки середульшого сина належали до народів т. зв. “культури бойових сокир (кельтів)” і вже з ІІ-го тисячоліття до н.е. почали плавно просуватися з Придніпров’я на Захід, опановуючи усі родючі землі, які траплялися їм на шляху і трансформуючись з часом в “галштадську” і “латенську” культури. Одним з перших осідків у довгій дорозі до Британії (країни Бритих), Ірландії (землі Ірію (“рай-країна”)) та Шотландії (країни Скотів) стали землі Прикарпаття — Галичина. Невдовзі карта Європи покрилася назвами з коренем “гал”, які через століття трансформувалися, але і досі є пізнаваними, як от Галац (суч. Румунія), Галштад (суч. Австрія), К(г)аліш (суч. Польща), Галія (суч. Франція), Галісія (суч. Іспанія), Порту Галія тощо. Після того, як перська армія у 512-13 р.р. до н.е. знищила кельтську столицю — Гелон (Більське городище на Полтавщині), — відбулася ще одна велика міграція Галів, внаслідок якої на теренах Анатолії і ПалеСтану виникли Галата і Галилея..
(уривок з книги “Ода Оріям”, скорочено)
© Юрій ПЕРЕТЯТКО, 2011