СЕРЕДА, 17 СІЧНЯ 2018 Р.
Сарматія - давня назва українських земель (карти XV-XVIII ст.)
Сарматія (лат. Sarmatia) — історичний регіон у Східній Європі, в Північному Причорномор'ї, від Сарматських гір (Бескиди у Польщі), Вісли, до Сарматського моря (Балтійське), і до Гіперборейських гір (Урал). Згадується в працях античних авторів як батьківщина народу сарматів. В час Птолемея вважалось, що межа Європи та Азії проходить по Танаїсу (Дон), тому Сарматію поділяли на Європейську й Азійську. У роботах науковців Середньовіччя та періоду Відродження використовувалася як синонім Східної Європи — від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, й від Карпат на заході до Волги на сході. Одна з поетичних назв шляхетської Польщі та козацької України раннього нового часу.
Сарматія описується в третій книзі «Географії» Клавдія Птолемея. Нею він окреслював терени сучасної Східної Європи, які поділяв на дві частини — Європейську й Азійську Сарматії. Згідно з Птолемеєм Європейська Сарматія (Octava Europe tabula continet Sarmatiam) обмежувалася на півночі Венедською протокою Сарматського океану (Балтійським морем) й частиною невідомої землі. На заході кордон Сарматії пролягав по річці Вістулі (Вісла), частині Германії, що лежала між її витоками, й Сарматським горам (Карпатам). Південну межу складали південь Сарматських гір, Дакія, гирло Борисфену (Дніпра) й берегова лінія Понту (Чорного моря) до річки Керкініт в Криму. Східний кордон Сарматії пролягав від річки Керкініт, через озеро Віка, берегову лінію Меотійського озера (Азовського моря) до річки Танаїс (Дон), а далі — по меридіану, що починається від гирла Танаїсу й закінчується у невідомій північній землі. За Птолемеєм в Сарматії лежали такі гори: Сарматські, Певка (Тейки), Амадока, Гора Водін (Бодін), Гора Алан (Алаун), Гора Карпат, Венедські гори, Ріпейські гори.
Отже, Європейська Сарматія простягалася від Карпат до Дону; Азійська Сарматія — від Дону до Каспійського моря. В майбутньому цього поділу Сарматії на Європейську й Азійську частини дотримувалися Маркіан Гераклейський у праці «Об'їзд Європейської Сарматії» (кн ІІ), Помпоній Мела (кн. ІІІ, 55) та інші географи. За Уралом починалась Скитія або Скіфія(«Сьома карта Азії» за Птолемеєм).
У Середньовіччі (V ст. – кінець XV ст.) землі Північного Причорномор'я називали Сарматією Якоппо з Бергамо та Еней Сільвія Пікколоміні. Останній, щоправда, зазначав, що більшість географів того часу надавали перевагу назві «Скіфія».
В часи Відродження інтерес до Сарматії виріс завдяки працям польського вченого-гуманіста Матвія з Мехова, або Матвія Меховського (лат. Mathiae de Mechovia; пол. Maciej z Miechowa) «Трактат про дві Сарматії» (Tractatus de duabus Sarmatiis Asiana et Europiana et de contentis in eis, 1517) та Алессандро Гваньїні «Опис Сарматії Європейської, що включає королівство Польщі, Литву, Самоготію, Русь, Мазовію, Прусію, Померанію, Лівонію, Московію і частину Татарії» (Sarmatiae Europeae descriptio, quae regnum Poloniae, Letyaniam, Samogitiam, Russiam, Massoviam, Prussian, Pomeraniam, Livoniam, et Moschoviae, Tartariaeque partem complectitur', 1578).
Матвій із Міхова вперше після Птолемея детально описав географію Європейської та Азійської Сарматії, а також подав короткі відомості про історію, звичаї та побут народів, що населяли їх. «Трактат про дві Сарматії» - перше детальне дослідження східноєвропейського регіону від часів Птолемея. Цінне джерело з географії, історії та побуту народів Причорномор'я, Північного Кавказу, Польщі, Угорщини, Литви, Русі, Московії та Криму.
"Європейська Сарматія" у нього – це фактично вся Русь у давніх її межах з прилеглою до неї Прибалтикою. "В Європейській Сарматії, – говориться в трактаті, – є області русів або рутенців, литвинів, москів та інші, що прилягають до них, між ріками Віслою на заході й Танаїсом на сході". Він поділив "європейську Сарматію" на "Русь" і "Московію", включивши до "Русі" українські й білоруські землі, які тоді входили до Польсько-Литовської держави. Відповідно "русами" або "рутенцями" він називає лише населення України й Білорусі, а щодо населення Московської держави, то воно виступає у нього під назвою "москів" або "московитів" [Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. 1998.].
На "Трактат про дві Сарматії" Меховіти ґрунтуються розділи про Русь, тобто Україну ("De Russia sive Ruthenia") і про Московську державу ("Moscovia"), у творі німецького космографа Й. Боемія "Звичаї, закони і обряди різних народів", що вийшов 1520 р. і потім багато разів перевидавався у різних країнах. В середині XVI ст. з'явився також його італійський переклад (Венеція, 1566 р.). У третій книзі цього твору маємо групу невеликих розділів про "сарматські країни", яка відкривається названим вище розділом "Про Русію або Рутенію" продовжується розділами про Литву, Лівонію й Пруссію, Московську державу (Moskovia) і завершується розділами про Польщу і Угорщину. Як бачимо, Боемій також чітко дотримувався "страбонівського" етнічно-географічного принципу у викладі матеріалу і не лише поставив Русь на перше місце серед "сарматських країн", а й приділив найбільше місця описові її звичаїв, законів і обрядів... в географічних визначеннях він включив до Русі лише Україну, а Московії відвів окремий розділ... [Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст. 1998.].
Серед видань цього типу важливе місце займає ґрунтовна праця видатного німецького вченого, францисканського монаха Себастьяна Мюнстера «Cosmographia» (Космографія), яка вийшла друком у 1544 р. Окремі розділи в "Космографії" Себастьяна Мюнстера відведено Польщі. Литві з Самогітією, Русі та Московії. Всі вони йдуть під загальною шапкою "Сарматії", до якої Мюнстер ще включив Угорщину і Волощину, посилаючись у визначенні її меж на Птолемея. Галичину Мюнстер виключив з опису Польського королівства і відніс її характеристику до розділу, присвяченого Русі, тобто Україні.
Польський хроніст Йост Людвік Децій (бл. 1485 – 26. 12. 1545), виконувач обов’язків дипломата короля Сигізмунда І у маєткових справах, який мав доступ до королівського архіву, у своїй праці залишивши Русь у складі "Європейської Сарматії", відніс Московію до "Азійської Сарматії".
Великої популярності набув польський переклад «Опис Сарматії Європейської», здійснений Марціном Пашковським, який дещо доповнив оригінал за згодою автора. Під назвою "Хроніка європейської Сарматії" (Kronika Sarmacyej Europskiei) твір вийшов у Кракові 1611 р.
З 1677 р. гетьман Війська Запорозького Юрій Хмельницький використовував титули «князя сарматського і гетьмана Війська Запорозького»; у деяких джерелах — «князя Сарматії, Малої Росії і України, вождь Війська Запорозького».
У літописі Самійла Величка (XVIII ст.) сарматськими називаються два народи: «сарматійський народ польський» та «вольний, шляхетський, савроматійський, козако-руський народ». Там само щодо козаків вживаються епітети: «сармато-козацькі предки», «слов'яно-козаки», «козако-руські предки». Також, у тексті Білоцерківського універсалу Богдана Хмельницького від 1648 р. до всієї України, Самійло Величко твердить про первинність сарматського походження козаків-русів, від яких пішли поляки.
Рукопис 1420 р.
В рукописі «Географія Птолемея» 1420 р. (автор не відомий), на карті «Сарматія» (Сaрмaтіас) (назва карти умовна) вперше були зображені українські землі та вперше на карті міститься напис «Сарматія». В цьому рукописі на карті «Сарматія Азійська» (назва карти умовна) – напиc «САRМАТЇА АСЇА» (Сарматія Азійська).
Назва «Європейська Сарматія» (Sarmatia Єvropє) вперше поміщена на рукописній карті 1467 р. Ніколауса Германуса, який ще раз переробив зміст «Географії» Клавдія Птолемея (Cosmographia Claudii Ptolomaei Alexandrini. Manuscript, 1467). Рукопис знаходиться в «Biblioteka Narodowa» у Варшаві. У рукописі Ніколауса Германуса міститься карта «Сарматія Азійська» (Sarmatia Asiatica) на якій показано частину східноукраїнських земель (Sarmatie in Evropa pars).
Рукопис 1420 р.
1467 р. «Європейська Сарматія» (Sarmatia Evropє)
У другому (перше з картами) 1477 р. болонському виданні (26 карт) «Географії» Клавдія Птолемея теж поміщені карти «Європейська Сарматія» та «Сарматія Азійська».
У наступному, римському виданні (1478 р.) поміщені «Восьма карта Європи» (Octava Europe Tabula) та «Друга карта Азії» (Secunda Asiae Tabula). «Восьма карта Європи» входила до всіх видань “Географії” аж до 1730 р. включно.
1467 р. «Сарматія Азійська» (Sarmatia Asiatica)
1477 р. Болонья. «Європейська Сарматія» (Sarmatia Evropє)
На карті написи – Sarmacie in Europae, Sarmacia in Asia Pars
1477 р. Болонья. «Сарматія Азійська» (Sarmatia Asiatica).
1477 р. Болонья. Карта «Сарматія Азійська» (Sarmatia Asiatica). На карті написи – Sarmatiae Pars in Europa, Sarmatia in Asia, Scythie Pars.
1478 р. Рим. «Восьма карта Європи» (Octava Europe Tabula)
На карті напис – Sarmatia Europae.
1478 р. Рим. «Друга карта Азії» (Secunda Asiae Tabula)
На карті напис – Sarmatia Asiatica.
Карта Європейської Сарматії Птолемея (за Кулаковським)
1513 р. Мартін Вальдземюллер (Martin Waldseemüller; бл. 1470 р.—1522 р.), німецький картограф, назву «Сарматія» прийняв для визначення України, Польщі, Угорщини, Волощини та Пруссії (карта– «Tabula ModernaSarmatie, Eur, Sive, Hungarie, Polonie, Russie, Prussie, Et, Vvalachie»).
1526 р. Бернард Ваповський (1475—1535), перший український професійний картограф, ототожнював Сарматію з Україною, Польщею, Угорщиною, Волощиною (карта – «Tabula in qua illustrantur ditiones Regni Poloniae ac Magni Ducatus Lithuaniae pars»).
1548 р. Джакомо Гастальді (Giacomo Gastaldi; 1500—1566), венеціанськийкартограф і географ; мапа — «Tabula Europae III» (венеціанське видання«Географії» Птолемея»). Територія на північ і схід від Карпат (Sarmatice montes) – Сарматія Європейська (Sarmatiae Europae Pars).
1570 р. Андрій Поґрабка; мапа — «Partis Sarmatiae Europae, quae Sigismundo Augusto regi Poloniae potentissimo subiacet nova descriptio» (ЧастиниЄвропейської Сарматії…). Видавництво Венеція. Формат карти 47.3 x 69 см. Зукраїнських земель виділено «Русь, відома як Роксоланія» (Rvssia, А Ptol Roxolania), Поділля (Podolіa), Волинь (Volhinia) та Кодимію (Codimia). Позначенобагато міст, серед них і Львів (Leopolis). В Причорномор’ї, біля Дніпровськоголиману (на Лівобережжі) напис – SCYTHIAE PARS (СКІФІЯ). Від витоків Дністра ідалі на південний схід частину Карпат позначено як Russis Biesсid (РуськийБескид). Чи не вперше назва «Бескид» появляється на географічних картах.
З 1595 р. ця карта використовувалася Абрагамом Ортеліусом у його атласах.
1581 р. Абрагам Ортеліус (1527 —1598); мапа — «Romani Imperii Imago» в своєму атласі «Theatrum Orbis Terrarum» (перше видання атласу 1570 р.). Українські землі позначені як Sarmatiae.
1661 р. Філіп Клювер (Philipp Cluver; 1580—1623), німецький географ, мапа — “Sarmatia et Scythia, Russia et Tartaria Europaea”. На карті українські землі (Правобережжя) позначені як Скіфія (Scythia), а російські землі та Лівобережна Україна як Московія Європейська. Напис Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea) охоплює польські, українські, білоруські, литовські та московські землі.
Мапа неодноразово перевидавалася, зокрема і в 1697 р.
1680 р. Крістоф Целларіус (Крістоф Келлер; Christoph Cellarius; 1638—1707), німецький географ та історик; мапа — “Bosporus, Maeotis, Iberia,Albania et Sarmatia Asiatica” (Босфор, Меотида, Іберія, Албанія та Сарматія Азіатська). Територія України позначена як Сарматія Європейська (SarmatiaEuropaea). Землі, що знаходяться південніше р. Дон – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), на північ від Каспію – «Scythia intra Imaum».
1685 р. Крістоф Целларіус видає свою класичну працю “Historia antiqua” в якій поміщена мапа “Sarmatia” (Сарматія). Українські землі позначені як Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea). Землі, що знаходяться південніше р. Дон – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), на північ від Каспійського моря – «Scythia intra Imaum».
1688 р. – «Historia medii evi», 1696 р. – «Historia nova», 1702 р. – повне зібрання творів в трьох томах «Historia Universalis».
1680 р. Крістоф Целларіус (фрагмент карти 1701 р.)
1687 р. – книга Крістофа Целларіуса "Geographia Antiqua". У книзі міститься карта «Colchis, Iberia, Albania & Sarmatia» (Колхіда, Іберія, Албанія та Сарматія). Територія України позначена як Сарматія Європейська (SarmatiaEuropaea). Землі, що знаходяться південніше р. Дон – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), на північ від Каспію – «Scythia intra Imaum». Книга неодноразово перевидавався вже після смерті автора.
1729 р. На карті «А map of Colchis Iberia Albania and the NeighbouringCountries» територія України позначена як Сарматія Європейська (SarmatiaEuropaea). Землі, що знаходяться південніше р. Дон – Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica), на північ від Каспію – «Scythia».
1713-1719 рр. Анрі Шателен (Henri Chatelain; 1684—1743), французький картограф; мапи — «Carte historique chronologique etgéographique de l'empire romain où l'on fait observer son étendue et diversesremarques pour l'intelligence de l'histoire...» та «Carte pour servir d'introduction à l'Histoire Romaine et à celle de l'Empire o๠l'on fait observer la Généalogie de César, d'Auguste et de Constantin; et la suite des Empereurs, ...». Опубліковані в його атласі "Atlas Historique" в семи томах, (виданий між 1705 і 1720 роками).
На перші карті назва Sarmatе зустрічається двічі. Один раз на Правобережній Україні, східніше Поділля (Podolie), другий – між Доном та Волгою.
На іншій карті позначена Сарматія Європейська (Sarmatia Europaea) та Сарматія Азійська (Sarmatia Asiatica). На північний схід від Каспійського моря міститься напис «Scythia intra Imaum».
Немає коментарів:
Дописати коментар