Чимало-хто помилково вважає, що тату - не більше, ніж декоративний елемент, який прикрашає певну ділянку тіла. Християнська церква взагалі виступає проти татуювань, розглядаючи їх як нанесення на тіло знаків, що мають негативний релігійний зміст. Насправді ж, татуювання - це вид сакрального мистецтва, котрий у глибоку давнину був невід'ємним атрибутом культури, а саме слово "тату" походить від полінезійського "tatau", що значить - малювати. Татуювання зберігали пам'ять про звичаї, вірування і моральні норми. Не були вони виключенням й серед скіфів, які ставилися до тату з особливого шаною та увагою.
Першу згадку про татуювання у скіфів можна зустріти в роботах відомих античних авторів, наприклад давньогрецький історик Геродот, описуючи побут і культуру скіфського народу згадує, що скіфські князі і воїни наносили спеціальні татуювання на свої тіла Причому наносили їх не аби як і дозволити собі могли не всі. Переважно це робили жерці або воїни. Нанесення супроводжувалося строгими обрядовими дійствами та замовляннями. В скіфів тату побутували сакрального характеру і служили оберегами, що захищали фізичне та енергетичне поля людини, а також виступали своєрідним "текстом" міфологічного характеру, закодованим для майбутніх поколінь, що свідчив про приналежність до роду-племені, характеризував життєвий і духовний шлях індивіда.
Пролити світло на скіфські татуювання допомогли розкопки в Гірському Алтаї у 1948 році. В результаті досліджень Пазирикської групи курганів археологи виявили тіло скіфського вождя, суцільно вкритого зображеннями різних тварин - як фантастичних, так і справжніх. Поховання відносять до V-IV ст. до н.е.
