Хто насправді заснував давню столицю України?

Четвер, 26 березня 2015, 18:27 Володимир Ільченко Русь

З давнього українського літопису ми знаємо, що назва Києва походить від легендарного князя Кия, котрий, якщо вірити Нестору-літописцю, разом зі своїми братами Щеком і Хоривом заснували нинішню столицю. Жодних свідчень про цього князя, крім як поетичної розповіді хроніста, по суті, не збереглося. Та й для самого Нестора ця історія вже налічувала багато століть…

Свідчення Нестора

Археологи знайшли залишки якихось укріплень на Замковій та Старокиївській горах, що датуються V – VI століттями, й умовно приписали їх Кию.

Чимало науковців досить скептично ставляться до особи Кия, сприймають його як дофольклорний витвір. Водночас деякі історики, серед них Михайло Брайчевський, вважають Кия родоначальником місцевої полянської династії, останнім представником якої був Аскольд, убитий варягом Олегом у другій половині ІХ століття, коли в Києві засіли Рюриковичі.

Перський епос

У знаменитій епічній поемі «Шахнаме», написаній середньовічним перським поетом Фірдоусі, розповідається про династію царів Киянідів, яку традиційно вважають міфічною, плодом народної творчості.

Кияніди, за Фірдоусі, були представлені такими царями: перший – Кейгобад; другий – Кейкавос (син Кейгобада); третій – Кейхосров (син Сіявуша – сина Кейгобада); четвертий – Кеймехраб (син Кейваджі сина Кейманеша сина Кейгобада); п’ятий – Гоштасб (син Лохрасба); шостий – Багман (син Есфандіяра сина Гоштасба); сьома – цариця Хумаї (дружина чи донька Багмана); восьмий – Дараб І (син Хумаї); дев’ятий – Дараб ІІ.

Частина науковців, зокрема Крістенсен – дослідник давньоіранського зороастризму та середньовічного епосу іранців, вважають Киянідів історичними особами.
Деякі романтики намагалися пов’язати легендарних Киянідів з нашим не менш легендарним Києм. Але досі ці спроби виглядали наївними й малопереконливими. 

Кияни і Кияніди

Нещодавно професор Київського університету, лінгвіст-поліглот Костянтин Тищенко, досліджуючи іранські сліди в топоніміці України, виявив цікаві мовні деталі, що проливають світло на особу засновника Києва.

Тривала присутність іранців – скіфів, аланів, сарматів, парфянців – на наших землях засвідчена в численних назвах населених пунктів, річок та озер України. Найбільші річки – Дон, Дунай, Дніпро, Дністер – дістали свої назви саме від тих племен, у кожній з них залишився компонент «дон», «дн» (річка). 

Оскільки давньоіранські народи проживали в Наддніпрянщині, тут, очевидно, були й укріплення, де сиділи їхні царі, зокрема й нинішня столиця України.

У будь-якому разі вважати минувшину Києва суто слов’янською (українською) історією жодних підстав немає. У різні часи, крім іранців, тут жили готи, кельти, тюрки, мадяри, балтійці, про що свідчать як археологічні розкопки, так і численні неслов’янські назви на території міста: Юркавиця, Шулявка, Видубичі, Почайна, Либідь, Дорогожичі, Копирів, Клов, Троєщина, Борщагівка та інші.

Діорама стародавнього Києва. Історичний музей України

К.Тищенко, за його зізнанням, натрапив на докази історичності князя Кия випадково.

Серед сучасних персів досі зустрічається давнє ім’я Дехкія, пояснює професор, що означає «сільський староста». Відомо, що «дех» перською мовою означає «село», другий компонент імені – «кія» – якраз і допоміг вийти на проблему історії Києва. К.Тищенко почав шукати споріднені слова в перській мові, проте виявив їх лише серед застарілої, архаїчної лексики. 

Ось що розкриває ретельно укладений персько-російський словник, який сьогодні вважається бібліографічною рідкістю:

«Кия (застаріле): 1) володар, владика; пан; падишах, цар, король; імператор, цісар; 2) губернатор, правитель; 3) витязь, герой, богатир; …5) чоловіче ім’я. 
Кей (застаріле): 1. У множині – кеян: 1) падишах, цар; володар; 2) киянід (представник династії Киянідів). 2. Киянідський, належний до династії Киянідів. 3. Перший компонент імен падишахів династії Киянідів, наприклад: Кейхосров – Хосров Киянід.
Кеян: І). Множина від кей. ІІ). Династія Киянідів.
Киян (застаріле): …3) чоловіче ім’я.
Кияни (застаріле): падишахський, царський; 2) киянідський, належний до династії Киянідів. 
Киязянд (застаріле): цар царів, великий цар». 

– Ми з подивом уперше знаходимо факт існування реального іранського імені, схожого на ім’я Кия та ще й з дуже близьким до літописного значенням «володар, пан, цар», – каже К.Тищенко. – Прикметник від імені Кия – «кияні» (царський, киянідський) напрочуд близький до літописної і лише української назви мешканців Києва – «кияни». Усі перські слова цієї групи є застарілими – це ознака їхньої давності.
Крім того, зауважує професор, стають зрозумілими й прозорими численні українські назви з цим самим коренем зі слов’янськими та тюркськими суфіксами. Чий город? – Київ. У назвах річки Киянки, селища Києвець на Дунаї суфікс показує, що вони належать Киянідам. Сюди ж слід віднести Кийданці, Кийлів, Кияж та інші.
Та й молот-киянку, вважає професор, можна пов’язати з давньоіранським символом влади. Це не що інше як булава – зброя і водночас царський атрибут.

Дарій І – нащадок Кия?

Знаменитого перського царя-завойовника династії Ахеменідів Дарія І (Дар’явауша), який жив у 522 – 486 роках до н.е., виявляється, звали також Дараб (це імена-синоніми). «Батько історії» Геродот описував війну Дарія зі скіфами, під час якої перси зазнали поразки. Спогад про похід Дар’явуаша-Дараба на Скіфію живе в численних українських назвах: Дарабани (Чернівецька область), дві Драбинівки (Полтавщина), Драбівці (Черкащина), Драбів (Черкащина), Дробишеве (Донецька область), Дробишів (Чернігівщина).

Добре відомий з історії Дарій І, за словами К.Тищенка, виступає «об’єднавчою» фігурою для двох перських династій. Він відомий як засновник Ахеменідів і водночас у Києвому коліні як Дараб І займає восьму позицію. А Киянід Дараб ІІ відповідає ахеменідському Дарію ІІІ. Цей падишах відомий тим, що зазнав поразки у війні з Олександром Македонським, і династія Киянідів, відповідно, обірвалася.

Розбіжність у відліку царів (Дарій ІІІ – Дараб ІІ), як вважає К.Тищенко, дістає пояснення, коли врахувати, що царя з династії Ахеменідів Дарія ІІ вважали байстрюком, а тому не згадували в царському епосі. 

Отже, Кияніди царювали в VII – VI століттях до н.е.

Серед географічних назв професор відшукав ще одне ім’я з династії Киянідів – Узруй (Чернігівщина), відоме з літопису як Хоздрой. Це не що інше як спомин про Хосрова – третього киянідського царя.

…Історія, на жаль, поки що не дає змоги ідентифікувати нашого Кия з котримсь із конкретних царів перської династії. Невідомо також, чи належав він до цієї династії взагалі, чи, може, лише носив царське ім’я – подібно до того, як завдяки Юлію Цезарю, імператору Траяну, Карлу Великому стали популярними імена Цезар, Траян, Кароль. Можна лише з великою імовірністю припустити, що Кий належав до того самого народу, що дав назву Дніпру, тобто був скіфом-іранцем. Цікаво, що й набагато пізніше греки передавали в документах ім’я князя Святослава в іранській формі – Сфендослав («сфенд» – святий). Пізніша традиція українізувала Кия, додала до його біографії поетичних деталей про братів і сестру їхню Либідь. 

Отже, історичність Кия підтверджується різними, здавалося б, другорядними деталями.

– Свідчення Нестора про заснування Києва має історичне підґрунтя, – каже К.Тищенко. – Раніше, зізнаюся, я грішив на літописця, вважаючи цю розповідь міфом, а Кия – казковим героєм. Тепер бачу, що помилявся: Нестор сумлінно передав перекази, що дійшли до його днів із сивої давнини.

Володимир Ільченко http://spadok.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=447%3A2015-03-26-18-41-08&catid=59%3A2014-01-06-17-03-05&Itemid=93&utm_source=feedburner&utm_medium=twitter&utm_campaign=Feed%3A+org%2FvvbTk+%28%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B0+%D0%9F%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BA%D1%96%D0%B2%29&utm_content=FaceBook