Артанія — це велика казкова країна, яка існувала в IХ столітті. Науковці довго шукали місцезнаходження цієї країни. Науковець–дослідник киянин Олександр Павлович Знайко визначив, що Артанія знаходиться в Середньому Подніпровўї. Містом Арта арабські і перські мореплавці називали давньоруське місто Родень, що розташувалось на Княжій горі поблизу гирла ріки Рось.
Мусульманські купці та мандрівники в своїх літописах розповідали, що біля країни Артанія, серед Великої води є великий острів, укритий лісами і болотами, довжиною “три дні дороги на конях”, що відповідає теперішнім 130-140 км. Цей таємничий острів шукали цілі століття. Піднімались по Дніпру до Києва, ходили вниз до Теплого (Чорного) моря — немає. І тільки в шістдесятих роках минулого століття, коли радянські льотчики допомагали обробляти колгоспні лани з повітря, вони звернули увагу на те, що земля між Каневом, Смілою і Чигирином набагато вища від земель, що знаходились навкруги. Чому? Відповідь дали археологи.
Виявилось, що нижче Канева, трохи південніше річки Вільшанки, в ті далекі часи Дніпро розділявся на два ростоки (рукава) – правий і лівий.\
Правий був судноплавним, іноді до 3-х км завширшки. Саме по ньому проходив всесвітньо відомий шлях “із варяг у греки”. Нині це заплави річок Ірдинь (від села Мошни до міста Сміли) і Тясьмину (від Сміли до впадання в Дніпро біля села Стецівка, трохи нижче міста Чигирин).
Лівий рукав — це теперішнє русло Дніпра. Тоді він був другорядним, але судоходним. Між двома розтоками — рукавами – і розпросторився давній острів у “три дні дороги на конях”, — острів Русь. За переказами старших людей дружини Давньої Русі, саме з цього острова починали походи в половецькі степи, землі Криму, Візантійської імперії. Нині на території колишнього острова стоїть місто Черкаси. А як вартові історії держави Артанії стоять зі сходу — місто Золотоноша, з півночі — місто Канів, із заходу — місто Сміла, а на південній частині острова — місто Чигирин. До речі, слово “Чигир” із тюркської означає “вихід” або “дорога”. Дійсно, з острова це був вихід, бо в ті далекі часи ріки були основними дорогами.
Спостережливі мандрівники не залишили поза увагою життя та побут наших далеких предків — давніх русичів. Люди Артанії були величними, сильними, красивими, смаглявими від засмаги, світловолосими, щедрими і гостинними. Своє житло вони ніколи не замикали. Подорожуючий завжди міг увійти в дім, навіть коли не було господаря, напитися води, з’їсти шматочок хліба, переночувати, відпочити. Для них сором був найбільшим покаранням. Клятва завжди починалась: “Хай мені буде соромно, якщо …”. Головним божеством у них був корінь білої лілії (латаття). Вони називали його “одолінь-трава”. В ті далекі часи на озерах і в заплавах було багато латаття. Навіть озеро, що утворилось в річці Дніпра, місцеві жителі назвали Білоозір’є. Зараз так називається село, що розташувалось на острові між Черкасами і Смілою — Білозір’я (в розмові загубили друге “о”).
Відомо, що серед артанців були бідні, багаті і дуже багаті люди. Про це нагадують скарби в Княжій горі та інших місцях. Власних грошей не було, але в скарбницях знаходили монети різних країн і народів, в основному — грецьких поселень Причорномор’я. Отже, Артанія була дуже багатою країною. Мабуть, через те сюди часто приходили завойовники, грабіжники. Так, головне місто країни Родень грабували і палили кілька разів. Останній раз зруйнували вщент татаро-монголи. Історики твердять, що арти мали свою письменність, та погроми і пожежі все знищили. Нам залишились перекази, народні легенди, літописи іноземних мандрівників і назви: острів Русь, річки Рось, Росава, Роська, село Руська Поляна. Уже пізніше утворилась нова держава Київська Русь, як продовження народної традиції, як показник невмирущості славних русів.
Джерело: Антенаhttp://live.ck.ua/archives/7993
Немає коментарів:
Дописати коментар