пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Найдавніші згадки про руську писемність

Облакъ Осіянъ
До одного часу з найдавнішим договором з греками відноситься знайдена в Гніздовському могильнику глиняна посудина приблизно першої чверті Х ст. з написом Кирилівськими буквами. Цей напис читається, як "горухща" теж саме, що гірчиця, гірчичне насіння або взагалі - якась гірка пряність. Однак другу половину цього слова можна прочитати і інакше як: "горушьна", "зьрно горушьно", "зьрна горушьна". Таким чином напис означав, що в посудині зберігалися гірчичні зерна. Отже писемність на Русі існувала в IX-Х ст. Це була розвинена писемність, якою користувалися для складання публічних і приватних актів і в побуті.

вівторок, 14 лютого 2017 р.

Знаки Зодиака по кельтскому календарю и их значение


Кельты известны своей тесной связью с природой. Их наблюдательность позволила определить, что при рождении на формирование характера человека влияют фазы Луны, растения и животные, времена года и другие природные явления. Предлагаем вам кельтский гороскоп, знаки в котором определяют животные.

Олень (24 декабря - 20 января)

У оленей высокие идеалы и стремления. Если хотите начать новый проект, позовите в свою команду оленя, он будет отличным помощником. Оленей сложно сбить с толку, они все делают тщательно, терпеливо и настойчиво. Эти качества гарантируют триумф. Когда остальные давно сдались, олени пробиваются вперед. Олени горды, и это по праву. Они ведут себя по-королевски. Эти люди благородны от природы.

Кошка (21 января — 17 февраля)

Кошки — умны, интеллектуальны и очень сообразительны. У них отличные способности к аргументации, но лучше всего они видят внутреннюю подоплеку вещей. Это можно назвать “шестым чувством”. Кошки не придерживаются ортодоксальных взглядов, поэтому к ним стоит обращаться лишь за новаторскими идеями. Кошкам присуща гуманность, их любят окружающие. Но иногда они могут казаться безразличными, наблюдая за всем со стороны. Тем не менее, на душе у них лишь добрые намерения.  Кошки очень креативны, им часто требуются уши, которые выслушают их идеи.

Змея (18 февраля — 17 марта)

Змеи выглядят холодными, но очень живые в поведении. Они любопытны, у них всегда множество вопросов о том, как устроен мир и как действуют люди вокруг (даже если они не задают вопросов в открытую, со стороны заметно, что они постоянно ищут ответы в своей голове). Змеи легко идут на контакт от природы, они могут быть очень убедительными. Если какое-то дело вызвало у них настоящий интерес, то они способны вовлечь в него все свое окружение, заражая своим энтузиазмом. Также змеи могут быть спонтанными и непредсказуемыми.

Лиса (18 марта — 14 апреля)

Лисы очень хитры, они знают, как завоевать аудиторию своим юмором. Лисы полны жизни и яркого ума, они — неукротимая сила. Именно этот знак может отправиться с вами в экзотическое путешествие, которое превратится в восхитительное приключение. У лисы нежное сердце, хоть она и старается часто не показывать эту сторону своего характера. Если вы дружите с лисой, то у вас есть друг на всю жизнь. Лисы — очень энергичные и храбрые существа с неукротимым духом.

Бык (корова) (15 апреля — 12 мая)

Сильный, любящий, стабильный и надежный — вот главные слова, описывающие быка. Именно к нему вы обращаетесь, если вам нужна жилетка, чтобы выплакаться, или честное мнение и хороший совет (особенно, если вопрос качается человеческих взаимоотношений). Этот знак обладает хорошей интуицией и чует лжецов за километры.  Именно из-за развитой интуиции быков часто принимают за людей настроения или за слишком эмоциональных созданий. У них отличный вкус, им свойственна классическая элегантность в одежде и в выборе домашнего декора. Этому знаку можно доверять больше, чем самому себе. Быки знают, как хранить секреты.

Морской конек (13 мая — 9 июня)

Морские коньки обладают гибким характером и находчивостью. Именно им вы бы доверили ведение своих финансовых и правовых вопросов, ведь они невероятно умны. Морские коньки обладают отличной памятью. Они могут быть переменчивы, но всегда возвращаются к привычным вещам.  Такие люди невероятно легко адаптируются к окружающей среде. Морские коньки привлекательны, им очень нравится, когда ими восхищаются. Они всегда отвечают взаимностью на теплоту в их адрес.

Королек (10 июня — 7 июля)

Этот знак ассоциируется со свежими идеями, открытым взглядом на жизнь и яркими эмоциями. Корольки от природы привыкли заботиться о других, они всегда споют сладкую песенку, чтобы подбодрить семью и друзей. В любой шторм королек остается спокойным. В кризис вам захочется рядом видеть именно такого человека. Корольки изобретательны, они сохраняют спокойствие, даже когда на них давят. У них отличная мотивация (они знают, как получить то, чего хотят), они прекрасно сами справляются с трудностями. У этих людей развито чувство ответственности и морального единства. Они ищут равновесия в жизни, становясь лидерами на работе и в обществе. Однако в душе они бы хотели отправиться путешествовать и вести цыганский образ жизни.

Лошадь (8 июля — 4 августа)

Энергичные, открытые и сильные лошади с удовольствием пробегутся с вами наперегонки за ваш счет. Они от природы привыкли соревноваться. У лошадей множество талантов и немало уверенности в себе, что делает их особенно успешными в бизнесе. У них срабатывает шестое чувство, когда дело касается стратегии и обзора (у представителей этого знака есть своеобразный внутренний “компас”). Лошади обладают неприкрытым очарованием, иногда даже заигрывают с окружающими. Они знают, как подать себя стильно и авторитетно. Лошади отлично справляются с руководящими должностями, но и с удовольствием помогают другим (если только их оценивают по заслугам).

Рыба (лосось) (5 августа — 1 сентября)

Рыбы плавают глубоко в своих водах в поисках вдохновения, ярких впечатлений и призрачных перспектив. Природа одарила их интуицией, но они мало обращают на нее внимание. У таких людей уникальное видение мира, поэтому они часто становятся лучшими художниками и поэтами. Иногда рыбы заплывают слишком глубоко, и некоторые не могут последовать за ними. Но рыбам иногда нужна эта глубина, чтобы побыть наедине с собой, вдали от людей.

Лебедь (2 сентября — 29 сентября)

Духовно развитый лебедь плавает только с представителями своего класса. У лебедей высокие стандарты, чрезвычайно тонкий вкус и отличное чувство красоты. Красивые и благородные, лебеди часто выглядят отстраненными. Но это не так. Лебеди — отличные партнеры в любви. Они аристократы по природе своей. Они скрупулезны до мелочей, у них есть точное представление обо всем. Если вам нужен человек высоко организованный, со вкусом и проницательностью, выбирайте лебедя.

Бабочка (30 сентября — 27 октября)

Бабочка — душа общества. Порхая от одного друга к другому на вечеринках, она всегда на связи с теми, кого любит (именно бабочки всегда болтают по телефону или пишут сообщения). Это у них в крови. Бабочки — мягкие и добрые. Они любят мечтать, высказывать новые идеи и обсуждать далеко идущие планы со всеми друзьями. Они не могут долго сидеть на месте. Эти люди освещают собой любой мрачный день. Они от природы эмпаты и никогда намеренно никого не обидят. Им нравится, когда у других все хорошо. Они легко заводят друзей. Бабочки привносят чудеса в наш мир. Если в вашем окружении есть бабочка, то вы не забудете, как хороша жизнь.

Волк (собака) (28 октября — 24 ноября)

Волки целеустремленные, они могут потратить много усилий, чтобы убедиться, что их правильно поняли. Они бесстрашны, храбры и редко идут на компромисс. Именно таких героев хочется видеть рядом в бою. Они не сдаются и не довольствуются малым. Окружающие восхищаются их внутренней силой. Волки привыкли к испытаниям, поэтому они выносливы. Второе имя волков — “честь”. Они обладают большой силой воли, а иногда соответствуют понятию “одинокий волк”. Волки надежды, они с удовольствием объединятся с вами, если вы разделяете их ценности.

Ястреб (25 ноября — 23 декабря)

Вряд ли найдется более сосредоточенный знак, чем ястреб. Когда ястреб видит то, чего хочет, он устремляется за своей добычей с невероятной силой. Если же объект не представляет для ястреба интереса, он просто улетает туда, где находится нужная ему цель. Ястребы ищут мудрости и делятся ею с другими. Они могут быть очень щедры,  могут стать филантропами. У ястребов отлично развито чувство равновесия, они летят по жизни с точным внутренним указателем “север там”. Они хорошие философы и широкими взглядами.  У ястребов на все есть свое авторитетное мнение, их очень трудно переубедить.https://marketium.ru/keltskomu-kalendaryu-1/

субота, 28 січня 2017 р.

КОЛИ ВОРОГАМ НЕ ПОДОБАЮТЬСЯ НАШІ ЛЕГЕНДИ

БОГАТИРІ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА: РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ МІФ?

ЩОДЕННИК

Субота, 24 Августа 2013 р 1:46  + до цитатника 
Для несення прикордонної служби на  Змієвих валах  Володимир привернув охочих людей з північних лісів, якими і заселив околиці міста: «І нача нарубаті [набирати] чоловіка Лучьше від словен, і від Кривич, і від чюди, і від Вятіч, і від цих насіли гради ». З урахуванням археологічних даних про кількість і розміри південноруських городищ кінця Х - початку XI століть, мова може йти приблизно про два-три тисячі воїнів, прикрившись своїми грудьми кордон зі степом, - цифра за демографічними мірками того часу зовсім не мала. Прийнято вважати, що їх нелегкий ратний труд отримав епічне втілення в героїчних образах багатирів, стерегли Руську землю від степових ворогів: Ай да не близько від міста, не далеко ж не, Чи не далеко від Києва за дванадцять верст, Там і жили на заставі богатиря. Чатували, зберігали стольнёй Київ та град і т.д. Шановане за аксіому, думка це, однак, не підтверджується джерелами - ні літописними, ні фольклорними. Оспіване в билинах богатирство, як історичне явище, належить іншій, пізнішої епохи. Пам'ятників, близьким до часу Володимира, воно абсолютно не відомо. Для філологів (на відміну від багатьох істориків) це вже давно не секрет. Своєрідність «епічного часу» давньоруських билин характеризується ними в такий спосіб: «Подібно до того, як існує зворотна перспектива в давньоруської живопису, що є не формальним прийомом, а самою головною відмінною рисою світосприйняття і світогляду людини Київської Русі, в народному епосі існує зворотна історична перспектива,« перевернутість »всіх подій XIII-XVI століть на Х століття, на «епічне час» князя Володимира »(Билини / Упоряд., вступ. ст., вступні тексти В.І. Калугіна. М., 1991. С. 34-35). Саме слово «богатир» (від тюркського «багатур» - хоробрий, доблесний) проникло в російську мову лише в татаро-монгольський період. А слово «застава» в значенні «загін, надісланий для охорони будь-яких шляхів» ( «прикордонна застава» і т.п.) взагалі з'являється тільки в джерелах XVII століття. В «Повість временних літ» під виглядом реальних історичних подій виявилися включені два зразка народного епосу, присвячених боротьбі з печенігами і сформованих не пізніше середини XI століття. Це - сказання про юнака, який здобув перемогу печенізького силача (поміщено під 992 роком), і про білгородський кисіль (під 997 роком). Перше розповідає про те, як Володимир повів своє військо відображати набіг печенежской орди, прийшла на Русь через Сули.Противники зустрілися у броду через Трубіж і встали на берегах річки. Ніхто не наважувався першим почати переправу і вступити в бій. Тоді печенізький хан запропонував вирішити справу єдиноборством: і росіяни, і печеніги виставлять поединщика; якщо переможе російський, то не буде війни три роки, якщо ж печенег - то бути трирічної війні. Володимир погодився, однак, незважаючи на його заклики, в російській таборі не знайшлося мисливця битися з печенігами. На світанку, коли на іншому березі річки вже гарцював готовий до бою степовій витязь, до затужив князя прийшов старий вояк з київського ополчення, який сказав, що він вийшов на битву з чотирма своїми синами, а вдома у нього залишився п'ятий, молодший син - юнак незвичайної сили. Одного разу батькові сталося вилаяти його, і він в серцях розірвав руками неабиякий шматок сирої шкіри, який м'яв в цей час. Поєдинок відклали на день, а юнака терміново доставили в російський табір і випробували, напустивши на нього бика, попередньо розлюченого розпеченим залізом. Отрок підскочив до біснувалася тварині і вирвав з боку жмут шкури з м'ясом, скільки захопила рука.Володимир зрадів, що, нарешті, знайшовся гідний супротивник печенегу. На наступний ранок відбулося єдиноборство. Російське військо вишикувалося навпаки печенізького. Між полицями відміряли місце і випустили бійців. Печеніг був великий тілом і страшний. Він розсміявся, побачивши невисокого хлопця, який вийшов назустріч йому з російських рядів. Але коли вони схопилися, то печенегу стало не до сміху: юнак міцно обхопив його своїми руками, задушив досмерті і кинув об землю.Печеніги в страху кинулися врозтіч, а російські погналися за ними і посікли їх у великій кількості. На місці поєдинку Володимир заклав місто, назвавши його Переяславом, «зане перея славу отрок той» (або «зане Переяслав юнак той», що, на думку А.І. Соболевського, правильніше). Зауважу в дужках, що Переяславль-Русский згаданий вже в російсько-візантійському договорі 944 р Дані археології також говорять про те, що місто існувало і до Володимира у вигляді родового поселення (в його культурним шарі знайдено відклади середини Х століття). Під «закладенням міста» Володимиром, очевидно, слід розуміти будівництво нових укріплень на місці колишнього городища і розширення площі забудови. Дослідники не раз відзначали літературні та фольклорні паралелі з цим переказом, в якому відбився, перш за все, дуже поширений мотив перемоги над велетнем, зокрема присутній і в Біблії (Давид і Голіаф). Крім того, в паралель до нього може бути приведена казка - боротьба Микити або Кирила Кожум'яки зі змієм. Однак пройшло повз увагу те, що літописне сказання геть заперечує наявність у Володимира «сильних могутніх богатирів», в оточенні яких він постає в билинах: домовившись з ханом про єдиноборстві, Володимир повертається в свій табір і шле Бірючий сказати: «Чи немає такого чоловіка, іже б ся ял [який би схопився] з Печеніжин? »І не знайшовши нігдеже». Сама ж сутичка юнаки з печенігами - це аж ніяк не билинне богатирство, коли герой заради того, щоб придбати або примножити свою честь і славу, шукає гідного собі противника, а звичайний для військової історії Середньовіччя поєдинок рядових молодців (іноді їх місце займали вожді протиборчих армій) перед початком бою. Сказання про білгородський кисіль і зовсім далеко від милування грубою фізичною силою, замість якої прославляється хитромудрість жителів Бєлгорода, які зуміли обдурити обложили місто печенігів. За порадою одного старця, Бєлгородці наварили киселю, розлили його в діжки і опустили їх в міські колодязі. У княжому погребі знайшлася ще бочка меду, відправлена туди ж. Після цього вони запросили печенігів подивитися, що робиться в обложеному місті. Водячи печенізьких посланців від колодязя до колодязя, городяни на славу пригостили їх киселем і медом і запевнили, що, стійте під Бєлгородом хоч десять років, все буде марно: взяти місто облогою неможливо, тому що сама земля годує його жителів. Здивовані печеніги, переконавшись в невичерпності харчів у обложених, пішли назад у степ. Сказання про білгородський кисіль також розробляє бродячий сюжет світової літератури і фольклору. Наприклад, Геродот наводить схожий розповідь про мілетяне, які запросили до свого міста посла лидийского царя, ворогували з Милетом і регулярно спустошував його околиці в розрахунку заморити мілетян голодом. Царський посланець побачив зсипають на ринковій площі гору хліба (то були останні запаси мілетян) і городян, весело бенкетують і виспівують пісні. Коли він повідав про це лідійських царю, той поспішив укласти з мілетяне світ.Фольклорним аналогом подібних історій є казки, притчі, анекдоти, що висміюють простаків, яких надувають тямущі шахраї і хитруни. Отже, на противагу твердженням про історичне відповідно «богатирської епохи» давньоруських билин Володимирового князювання, ми бачимо протилежне, а саме, що в «Повісті временних літ» і найбільш древніх народних переказах дружина князя Володимира виступає безликої і безіменною масою, яка не висунула зі свого середовища героїчних особистостей.Виняток становить тільки княжий «уй» (дядько по матері) і воєвода Добриня, чий образ, втім, теж позбавлений рис епічного героїзму. Персоніфікацією «дружінушкі Хоробрів» князя Володимира зайнялися пізніші літописці, які взяли за зразок не стільки російський народний епос, скільки біблійну історію. Никонівський літопис (XVI ст.) Додала в печенежский цикл повідомлень «Повісті временних літ» ряд звісток про «богатирів» - Яні Усмошвец, Олександрі Поповича і Рагдай видалити.Причому, якщо перший з них - це той самий подорослішав юнак, колись «вбиваючи Печенізького Багатир» (ім'я Ян Усмошвец могло бути взято пізніше з аналогічною західнослов'янській легенди), то два останніх є російськими двійниками гібборім - «сильних» з оточення царя Давида. Олександр Попович, якого Володимир за перемогу над половцями «сотвори вельможа в піл своєю», повторює долю Бенаї, що походив із священицького роду і яке було запроваджено за свої подвиги «найближчим виконавцем наказів» Давида (3 Цар., 23:23; I Пар., 11 : 25). Рагдай Удатний, «яко наезжаше цього на триста воїн», змушує згадати Авішай, «вбив списом своїм триста чоловік» (3 Цар., 23:18; I Пар., 11:20). Один з російських «іконописний оригінал» навіть встановлює кількісне відповідність між богатирями Володимира і «сильними» Давида. Останніх, за Біблією, було «всіх тридцять сім» (3 Цар., 23: 24-39), з яких незвичайною фізичною силою відрізнялися троє. І у князя Володимира Київського, каже російський джерело, «биша сильнії мужі богатирі: Ян Усмошвец, Переяславець, що печенізького богатиря вбив; Рогдай видалити, проти трьох сот міг виходіті на бій;Олександр Попович, і всіх їх було 37 богатирів ». Жодного достовірного свідчення про існування богатирів на Русі кордону Х-XI століть історія не зберегла. Сергій Цвєтков, історик Жодного достовірного свідчення про існування богатирів на Русі кордону Х-XI століть історія не зберегла. Сергій Цвєтков, історик Жодного достовірного свідчення про існування богатирів на Русі кордону Х-XI століть історія не зберегла. Сергій Цвєтков, історик
 

 

КАМЕЛОТ

КАМЕЛОТ - ІСНУВАВ ВІН НАСПРАВДІ? ДЖЕРЕЛО: HTTP://UNIVERSETIME.RU/KAMELOT-%E2%80%93-SUSHHESTVOVAL-LI-ON-V-DEJSTVITELNOSTI/ НЛО, ІНОПЛАН

ЩОДЕННИК

Середа, 09 Жовтня 2013 р 14:48  + до цитатника 
Найдавніші з відомих документів, що містять інформацію про Короля Артура, не містять ні слова про Камелот. Ця назва взагалі не згадувалося, аж до XII століття, коли французький поет Кретьєн де Труа згадав цю назву в одному з віршів про Ланселота. Пізніше, в 1485 році, в повісті сера Томаса Мелорі "Le Morte D'Arthur", згадувалося, що круглий стіл знаходився в залі замку в місті Вінчестер.Також були суперечки щодо ймовірності походження назви Камелот від латинського слова "Camulodunum". Згідно римлянам, так називалося найстаріше поселення в Англії. Воно було розташоване там, де зараз знаходиться Ессекс. До римського вторгнення це поселення було будинком багатьох кельтських племен. Ще одна цікава теорія стверджує, що Камелот міг бути пов'язаний з річкою Кемел в Корнуоллі. У деяких легендах про Артура згадувалося, що він народився в замку Тінтагель в Корнуоллі. Чи могло раніше перебувати там велике королівство? Напевно, найбільша підказка з'явилася в 1542 році, коли людина на ім'я Джон Лиленд подорожував по Англії, збираючи різні факти про її історії. Він писав про «чи то місті, чи то замку» під назвою Камаллат, яке лежало на півдні від церкви Саут Кетберрі. Жителі сіл, розташованих неподалік, розповіли йому, що Артур часто відвідував цей «Камаллат». Він писав: "На вершині пагорба знаходяться велика площа, близько 20 акрів, де ще можна помітити залишки підстав стін. Тут було багато блакитного каменю, який жителі сіл часто забирали собі для повторного використання ". Чи можуть залишки цього "замку-міста" бути тим самим Камелот, згаданим в легендах про Артура? Або ж це просто місцевий фольклор? Що б це не було, ця територія збереглася і донині на місці сьогоднішнього Сомерсета. Чи був Камелот розташований в місті Вінчестер, Ессексі, Корнуоллі, Сомерсеті або де-небудь ще на британських островах, ми можливо ніколи не дізнаємося. Завжди була і є ймовірність того, що Камелота не існувало зовсім, хоча намагатися визначити його точне місцезнаходження - досить цікаве заняття. У підсумку, Камелот стає в один ряд з іншими загубленими місцями з легенд про Короля Артура, такими як Авалон і Лионесс.
Джерело:  http://universetime.ru/kamelot-%e2%80%93-sushhestvoval-li-on-v-dejstvitelnosti/  НЛО, інопланетяни, непізнане, прибульці, привиди - universetime.ru
Рубрики: загадки історії

Мітки:    

ЛЕГЕНДИ І БУВАЛЬЩИНА ПРО КОРОЛЯ АРТУРА

ЩОДЕННИК

Середа, 09 Жовтня 2013 р 14:34  + до цитатника 
Добрий і злий геній всієї цієї історії - чарівник Мерлін. Він жив у часі «задом наперед», і тому майбутнє було для нього розкритою книгою, але минуле таїлося за сімома замками. А почалася ця історія з одного вельми визначної події в корнуолльском замку Тінтагел.Владетель замку і правитель Корнуолла славний лицар Горлуа був одружений на неприступною красуні Ігрен, до якої запалав пристрасною і безнадійної любов'ю король Утер Пен-драгон. Зневіреному королю прийшов на допомогу його друг чарівник Мерлін. Він додав втраті вигляд Горлуа і допоміг здобути прихильність обдуреною таким чином красуні. Незабаром Ігрен народила хлопчика, якого нарекли Артуром. (Відразу зазначу: мені слід було б забезпечити кожну попередню і багато наступних фрази словами «нібито», «нібито», «як свідчить легенда» і т. Д. Але я опускаю їх, так як ці застереження повинні передувати всьому викладу сказань, за достовірність яких, як розуміє читач, ніхто не може поручитися.) Отже, прекрасна Ігрен народила хлопчика, якого нарекли Артуром і якому судилося затьмарити в пригоди і подвиги всіх лицарів Англії. Славний Артур згодом став королем і оселився з молодою дружиною, красунею Гіневри в замку Камелот.Артур закликав в Камелот найдостойніших лицарів Європи, розмістив їх навколо величезного круглого столу і проголосив свій лицарський девіз: «Сила - це ще не справедливість, справедливість - це і є сила ». (Коли ми бачимо нині учасників міжнародних конференцій і конгресів, що засідають за круглим столом, навряд чи хто пам'ятає, що ідею переговорів« рівних »легенда приписує королю Артуру.) як розуміє читач, ніхто не може поручитися.) Отже, прекрасна Ігрен народила хлопчика, якого нарекли Артуром і якому судилося затьмарити в пригоди і подвиги всіх лицарів Англії. Славний Артур згодом став королем і оселився з молодою дружиною, красунею Гіневри в замку Камелот.Артур закликав в Камелот найдостойніших лицарів Європи, розмістив їх навколо величезного круглого столу і проголосив свій лицарський девіз: «Сила - це ще не справедливість, справедливість - це і є сила ». (Коли ми бачимо нині учасників міжнародних конференцій і конгресів, що засідають за круглим столом, навряд чи хто пам'ятає, що ідею переговорів« рівних »легенда приписує королю Артуру.) як розуміє читач, ніхто не може поручитися.) Отже, прекрасна Ігрен народила хлопчика, якого нарекли Артуром і якому судилося затьмарити в пригоди і подвиги всіх лицарів Англії. Славний Артур згодом став королем і оселився з молодою дружиною, красунею Гіневри в замку Камелот.Артур закликав в Камелот найдостойніших лицарів Європи, розмістив їх навколо величезного круглого столу і проголосив свій лицарський девіз: «Сила - це ще не справедливість, справедливість - це і є сила ». (Коли ми бачимо нині учасників міжнародних конференцій і конгресів, що засідають за круглим столом, навряд чи хто пам'ятає, що ідею переговорів« рівних »легенда приписує королю Артуру.) якого нарекли Артуром і якому судилося затьмарити в пригоди і подвиги всіх лицарів Англії. Славний Артур згодом став королем і оселився з молодою дружиною, красунею Гіневри в замку Камелот.Артур закликав в Камелот найдостойніших лицарів Європи, розмістив їх навколо величезного круглого столу і проголосив свій лицарський девіз: «Сила - це ще не справедливість, справедливість - це і є сила ». (Коли ми бачимо нині учасників міжнародних конференцій і конгресів, що засідають за круглим столом, навряд чи хто пам'ятає, що ідею переговорів« рівних »легенда приписує королю Артуру.) якого нарекли Артуром і якому судилося затьмарити в пригоди і подвиги всіх лицарів Англії. Славний Артур згодом став королем і оселився з молодою дружиною, красунею Гіневри в замку Камелот.Артур закликав в Камелот найдостойніших лицарів Європи, розмістив їх навколо величезного круглого столу і проголосив свій лицарський девіз: «Сила - це ще не справедливість, справедливість - це і є сила ». (Коли ми бачимо нині учасників міжнародних конференцій і конгресів, що засідають за круглим столом, навряд чи хто пам'ятає, що ідею переговорів« рівних »легенда приписує королю Артуру.)
Стела із зображенням воїна «темного часу».
Благородної доблестю своєю Артур був зведений на престол і благородство думав був учинити прапором королевства.Но незабаром бурхливі події потрясли замок Камелот.Одін з лицарів Круглого Столу, Трістан, запалився любов'ю до ірландської принцеси Ізольди, дружини корнуолльского короля Марка. І врешті-решт загинув від його списа. Інший доблесний лицар - Ланселот дю Лак, найближчий соратник Артура, полюбив королеву Гиневру, і серце королеви відповіло йому. Їх любов була настільки самовіддано, що перед нею відступили і лицарська дружба, і подружня честь.Но велике було благородство Артура. Щоб не руйнувати справу Круглого Столу, він закривав очі на поведінку закоханих і довго не приймав ніякого рішення. І тоді підступний лицар Модред, в чиєму серце не згасала ненависть до Ланселоту і заздрість до Артура, переконав короля поїхати на полювання в розрахунку, що, скориставшись цим, закохані зустрінуться, а він уже подбає про те, щоб надати цій зустрічі гласність. Тоді і Артур змушений буде діяти. Так і сталося. Модред, підкарауливши побачення Ланселота і Гіневри, увірвався зі своїми поплічниками в покої королеви. Ланселот біг, а прихильники Модреда зажадали суду над Гіневри. І Артур змушений був підписати смертний вирок: спалення на багатті ... Нещодавно в Англії вийшов фільм «Камелот» за участю відомих артистів Річарда Харріса і Ванесси Редгрейв. В основу сценарію ліг один з найбільш поширених варіантів легенди, той самий, в якому людяність і благородство короля Артура проявляються особливо повно. Король Артур стоїть біля вікна замку і з жахом дивиться на прив'язану до стовпа Гиневру. Кати чекають його знака. Модред квапить, але король зволікає: невже Ланселот не встигне прийти на допомогу і врятувати Гиневру? .. Ланселот прибув вчасно зі своєю дружиною і відвіз Гиневру. Тепер Артуру нічого іншого не залишалося, як йти походом до Франції проти свого друга. Однак з Англії приходить тривожна звістка, що Модред намір проголосити себе королем. Артур повертається і в кривавій битві вбиває Модреда. Але і Модред встигає смертельно поранити короля.Перед смертю Артур повелів лицареві Бедівера кинути в озеро, біля берегів якого відбувалася битва, свій знаменитий меч, щоб ніхто не зміг заплямувати його безчестям і розбоєм. Бедівера виконує волю короля, і з води показується ніжна жіноча рука чарівної «господині озера», дбайливо прийняла меч Артура. А короля відвезли в замок на острів Авалон, де він і помер .... Легенди про короля Артура і лицарів Круглого Столу летіли через кордони, співаки прикрашали їх новими і новими деталями, в оповіді вкраплюються, ніби перли, запозичені сюжети з грецької міфології і казок Сходу, вони мінялися в перекладах з мови на мову, отримували нові тлумачення, зникали і з'являлися, оброслі химерними узорамі.Но існував прототип благородного героя цих прекрасних легенд? А якщо і існував, то наскільки перекази відповідають справжньої історії? Де закінчуються історичні факти і починається легенда, народжена народною мудрістю, прагненням до справедливості, доброті та світу? Але чи існував прототип благородного героя цих прекрасних легенд? А якщо і існував, то наскільки перекази відповідають справжньої історії? Де закінчуються історичні факти і починається легенда, народжена народною мудрістю, прагненням до справедливості, доброті та світу? Але чи існував прототип благородного героя цих прекрасних легенд? А якщо і існував, то наскільки перекази відповідають справжньої історії? Де закінчуються історичні факти і починається легенда, народжена народною мудрістю, прагненням до справедливості, доброті та світу?

Про що співали барди ...

Збереглися відомості, що в 1113 році група французьких ченців відвідала Корнуолл. Місцевий житель розповів їм про подвиги короля Артура, який жив в графстві Корнуолл, бився проти саксів і ... все ще живий. Ченці підняли його на сміх, але населення села дійсно вірило в Артура і заступилося за земляка. Після скандалу, що розгорівся побоїща монахи бежалі.Ето, мабуть, перша згадка про Артура в письмовому документі. Цілком очевидно, що легенда з'явилася на заході Великобританії, тобто в кельтських районах - Корнуоллі та Уельсі. Так що, якщо Артур існував, він був героєм кельтів, а не наступних завойовників Англії - англосаксов.В 1125 році вчений чернець Вільям з Малмсбері, який займався дослідженнями в стародавньому абатстві Гластонбері, закінчив свою працю з історії Англії. У цій книзі він згадує Артура як «людину, явно гідного згадки в правдивої історії ». На переконання Вільяма, Артур був ватажком бриттів в боротьбі проти англосаксонських інтервентів, яким він завдав поразки у гори Бадон.
1971011604.jpg
Кілька років тому інший літописець - Джефрі з Монмаута - написав книгу «Історія королів Британії». Розповідаючи про події V століття, Джефрі згадує короля Британії Костянтина, його сина Утера Пендрагона і онука Артура. Всі вони боролися проти англосаксонської колонізації Британії. З легендою збігається розповідь Джефрі про заколот Модреда, імена деяких лицарів, зокрема Бедівера, і, на жаль, згадка про Мерліна, що змушує відразу ж засумніватися в історичності всього праці. За словами Джефрі, король Артур загинув в 542 році в битві при Камланне - в Корнуоллі. У книзі немає згадки про Круглому Столі, а про дружину Артура сказано, що вона римлянка і її ім'я Ганхумара.А один історик кінця XII століття, коментуючи працю Джефрі Монмаутского, писав, не боячись перебільшень: «Чи є місце в межах Християнської імперії, куди не долетів би крилата хвала Артуру Британцеві? Хто, - питаю я, - не говорить про Артура британці, якщо він відомий навіть народам Азії, хоча і в меншій мірі, ніж британцям? Про це свідчать розповіді людей, які повертаються з країн Сходу. Хоча вони і відокремлені величезними просторами, східні народи згадують його так само, як і західні. Єгипет говорить про нього, та й Босфор не мовчить. Рим, володар міст, співає про його подвиги, а його війни відомі навіть колишньому супернику Риму - Карфагену. Антіохія, Вірменія і Палестина оспівують його діяння »Правда це? Давайте заглянемо в собор італійського міста Модени. У ньому є барельєфи 1106 року зображують «Артура з Британії» і його лицарів, які рятують жінку. Але ж це означає, що Артура прославляли в Італії ще до появи першої писемної згадки про нього в Англії Вільямом з Малмсбері! Зображено «король Артур» і на мозаїці собору в італійському місті Отранто разом з Олександром Македонським і біблійним Ноєм. Мозаїка відноситься до тисячу сто шістьдесят п'ять году.На все це ще не доказ існування історичної постаті короля бриттів Артура. Зображення в соборах і поеми тільки нагадують нам, що вже в XI - початку XII століття ім'я Артура шанували у всій Західній Європі.

... І що кажуть історики?

У V столітті Британія формально залишалася частиною Римської імперії, хоча бритти (кельтські племена) фактично вже самі керували країною. В цей час з континенту почалися набіги німецьких племен англів і саксів. Приблизно між 460 і 470 роками бриттів очолив якийсь Амброзії Ауреліан, який з перемінним успіхом воював проти прибульців. Однак десь між 490 і 520 роками бритти завдали серйозної поразки англосаксам у гори Бадон (місцезнаходження якої досі не встановлено), і навала інтервентів було тимчасово пріостановлено.В цей період військової слави бриттів і з'являється ім'я Артура. Так, в старовинній уельської хроніці «Анналес Камбріе» про події 516 518 років говориться: «Битва при Бадон, під час якої Артур три дні і три ночі ніс на плечах хрест Господа Бога Ісуса Христа, і британці здобули перемогу». До подій 536-538 років відносяться слова: «... битва при Камлауне, де були вбиті Артур і Медроут ...» Так з'являється назва Камлаун (або камлання), де загинув Артур, і ім'я лиходія Модреда з середньовічних поем. Але ніде в цих хроніках Артура НЕ величають королем, він всього лише воєначальник кельтів, які відстоювали незалежність країни від прішельцев.В IX столітті уельський монах Ненній написав по-латині «Історію бриттів», причому він користувався і більш ранніми документами. Ненній писав, що «Артур боровся проти саксів в одному ряду з королями бриттів, але сам він був воєначальник ... Його дванадцятий бій було у гори Бадон, і тільки в той день від атаки Артура загинуло 960 чоловік, і всіх він убив сам і у всіх битвах був переможцем ».Отже, напрошуються деякі висновки. У V-VI століттях, очевидно, жив і боровся якийсь лицар Артур, удостоївся честі бути прославленим в легендах і піснях. Цей період в історії Британії ознаменувався перемогами над інтервентами, і цілком зрозуміло, що військові керівники та організатори перемог були підняті на щит народними оповідачами в своїх патріотичних поемах.Далее, цілком очевидно, що Артур був кельтом, тобто вихідцем із Західної Англії, найімовірніше з Уельсу. Не випадково, що його ім'я найчастіше і раніше згадується в Уельський поемах і легендах. Так, в поемі «Гододдін», що відноситься приблизно до 600 року, автор оплакує смерть одного лицаря, додаючи, що, «хоча він і не був подібний до Артуру, доблесть його вельми велика». Значить, вже в той час слава Артура сприймалася як щось само собою разумеющееся.Другая рання уельська поема, «Чорна книга Кармартен», містить навіть перелік деяких соратників Артура, зокрема імена Кей і Бедівера, тобто героїв пізніших легенд про Круглому Столе.Что стосується офіційного положення Артура-воїна, то ніяких доказів його королівського титулу немає. Правда, від епохи після царювання Амброзія не збереглося майже ніяких документів, чому її іноді називають «темною епохою» .У другій згаданої уельської поемі титул Артура - «амбероудір», тобто латинське «імператор», що спочатку означало у римлян «головнокомандувач». Дехто з учених вважає, що британські солдати могли особисто проголосити Артура «імператором», як це траплялося і раньше.У ченця Ненния Артур іменується «дукс беллорум», що може також означати «воєначальник». Від слова «дукс» пізніше відбулися «дюк» або «дуче», що рівноцінно графу або герцогу. При римлян саме генерали, які очолювали оборону окремих районів Британії, називалися «дукс». Може бути, Артур присвоїв собі такий титул, а може, отримав його від британських «королів» - точніше, феодальних князей.Все це поки питання без відповіді, але можна вважати, що в 470-х роках в християнській дворянській сім'ї, пов'язаної з римськими володарями Британії, народився хлопчик на ім'я Артур (не позбавлене правдоподібності, що його ім'я є кельтським видозміною римського Арторіус) і, ставши лицарем, Артур прославив себе в боротьбі з загарбниками - характерно, що до 550 року ім'я Артур взагалі не зустрічається в англійських писемних пам'ятках , але після цієї дати вона стає популярним. Чи не могло так статися, що після подвигів Артура-воєначальника, який став героєм бриттів, дітей почали називати в його честь? феодальних князей.Все це поки питання без відповіді, але можна вважати, що в 470-х роках в християнській дворянській сім'ї, пов'язаної з римськими володарями Британії, народився хлопчик на ім'я Артур (не позбавлене правдоподібності, що його ім'я є кельтським видозміною римського Арторіус) і, ставши лицарем, Артур прославив себе в боротьбі з загарбниками - характерно, що до 550 року ім'я Артур взагалі не зустрічається в англійських писемних пам'ятках, але після цієї дати вона стає популярним. Чи не могло так статися, що після подвигів Артура-воєначальника, який став героєм бриттів, дітей почали називати в його честь? феодальних князей.Все це поки питання без відповіді, але можна вважати, що в 470-х роках в християнській дворянській сім'ї, пов'язаної з римськими володарями Британії, народився хлопчик на ім'я Артур (не позбавлене правдоподібності, що його ім'я є кельтським видозміною римського Арторіус) і, ставши лицарем, Артур прославив себе в боротьбі з загарбниками - характерно, що до 550 року ім'я Артур взагалі не зустрічається в англійських писемних пам'ятках, але після цієї дати вона стає популярним. Чи не могло так статися, що після подвигів Артура-воєначальника, який став героєм бриттів, дітей почали називати в його честь? що його ім'я є кельтським видозміною римського Арторіус) і, ставши лицарем, Артур прославив себе в боротьбі з загарбниками - характерно, що до 550 року ім'я Артур взагалі не зустрічається в англійських писемних пам'ятках, але після цієї дати вона стає популярним. Чи не могло так статися, що після подвигів Артура-воєначальника, який став героєм бриттів, дітей почали називати в його честь? що його ім'я є кельтським видозміною римського Арторіус) і, ставши лицарем, Артур прославив себе в боротьбі з загарбниками - характерно, що до 550 року ім'я Артур взагалі не зустрічається в англійських писемних пам'ятках, але після цієї дати вона стає популярним. Чи не могло так статися, що після подвигів Артура-воєначальника, який став героєм бриттів, дітей почали називати в його честь?

На руїнах Камелота

Але ж легенди і перекази пов'язують життя короля Артура з місцями конкретними. Невже земля, начинена речовими доказами багатьох ер і епох, не спроможна пролити світло на історію і особистість Артура? Що-небудь повинно ж було залишитися від «темної епохи», від Камелота, від замків, де бенкетували і билися артуровские лицарі? Перш за все я відвідав на березі Корнуолла замок Тінтагель, де нібито сталася легендарна зустріч короля Утера і Ігрен, батьків Артура. руїни замку розташовані на краю високого кам'яного обриву, про заснування якого десь глибоко внизу б'ються з шумом морські хвилі. За урвищем - скелястий острів, де знаходиться друга частина замку. Щоб дістатися туди, треба спуститися по нескінченних кам'яних сходах на дно обриву, а потім знову піднятися на вершину острова.Замок був, ймовірно, і справді недоступний. Джефрі Монмаутскій писав про нього: «Він розташований на морі, і море оточує його з усіх боків. Ні до нього доступу, крім вузької стежки в скелях, яку могли б перепинити три збройних лицаря, якби ти наступав по ній навіть з усією армією Британії ... »Зараз, правда, встановлено, що замок Тінтагель був побудований приблизно в XII столітті норманнским герцогом Реджинальдом і, отже, при короля Артура ця грізна фортеця існувати не могла.Однако археологи встановили, що в «темну епоху» тут дійсно були будови - мабуть, монастир кельтських ченців. Розкопки виявили монету IX століття, а також керамічні вироби, ввезені із Середземномор'я приблизно в V столітті. Питається, хіба не могла б Ігрен перебувати в цьому монастирі, коли її відвідав Утер? А недалеко від міста Фоуі приїжджим показують грубо обтесані камінь близько двох метрів заввишки, на якому викарбувано латинський напис: «Drustanus hic pacit filius Cunomori». «Тут лежить Друстанус, син Куноморуса». Середньовічні барди перетворили ім'я Друстан в Трістан (Трістрам). Що стосується Куномора, то це латинська форма кельтського (уельського) імені Кунвоур, яке носив правитель західній Британії в VI столітті. По сусідству з каменем археологи виявили сліди стародавнього дерев'яного будинку з великим залом і кераміку, подібну до тієї, що знайшли в Тінтагель. Чи був це замок Дор, де король Марк, Трістан та Ізольда переживали свій трагічний роман? Звідси мій шлях лежав на схід, в англійське графство Соммерсет. Тут знаходиться пагорб (його називають «тор»), біля підніжжя якого - руїни Гластонберійского абатства. Саме цей пагорб багато дослідників ототожнюють з островом Авалон, куди відвезли в човні смертельно пораненого Артура і де він помер, - добре відомо, що раніше пагорб був оточений болотами, які під час повені перетворювалися в глибоке озеро. Розкопки на вершині пагорба виявили залишки стародавньої будівлі. В 1190 місцеві монахи розрили могилу на старому кладовищі абатства і, як то кажуть в літописах, виявили глибоку яму, де знаходився скелет високого чоловіка і поруч з ним скелет жінки, навіть з пасмом білявого волосся. Могила була розташована між двох кам'яних стовпів, а всередині лежав свинцевий крест.В однієї з книг 1607 року є графічне зображення цього хреста з латинським написом: «Тут лежить Артур, великий король, на острові Авалон». Вчені вважають, що, судячи за формою букв і характеру написи, це навряд чи пізніша підробка - хрест виразно відноситься до «темної епохи» .Монахі перенесли останки до каплиці. У 1278 році в присутності короля Едуарда I могилу розкрили знову.Очевидець цього якийсь Адам з Домерхема писав: «Король Едуард ... зі своєю дружиною, леді Елеанор, прибув в Гластонбері ... на наступний вівторок ... на заході король наказав відкрити могилу знаменитого короля Артура. У ній були дві труни, прикрашені портретами і гербами, і виявлені порізно кістки короля, великого розміру, і кістки королеви Гіневри, які були прекрасні ... »Едуард наказав знову поховати короля і королеву, закутавши труни в дорогі шовку. Але в роки кромвелевской реформації і ліквідації абатства 1539 року могила була знищена і кістки були розпорошені по землі. Зараз на цьому місці для туристів коштує вивіска: «Місце могили короля Артура». Складали ченці або говорили правду? Зовсім недавно англійський археолог Редфорд вирішив перевірити оповіді і розкопав те місце, де монахи знайшли «могилу Артура». І що ж? Він з'ясував, що там дійсно стояли колись два кам'яних стовпи і що простір між ними було поритої, а потім заповнений землею, в якій він знайшов шматки будівельних матеріалів, що відносяться приблизно до 1190 році. На дні ями збереглася кам'яна плита, характерна для древніх могіл.К південь від Гластонберійского пагорба мало не на горизонті видно інший пагорб - Кедберікасл, де зараз ведуться цікаві раскопкі.У місцевих жителів немає ніяких сумнівів, що саме тут стояв Камелот з круглим столом, - вони так і називають пагорб «Палац короля Артура». А в ніч на свято св. Джона, за їхніми словами, можна почути тупіт копит бойових коней короля і його лицарів, спускаються з пагорба до струмка ... Недалеко від цього пагорба знаходиться село Камел і річка Кам. А в 1542 році Джон Леланд, придворний Генріха VIII, писав: «Близько Південного Кедбері знаходиться Камаллат, що був колись знаменитим містом або замком. Жителі нічого не можуть розповісти, але вони чули, що Артур часто жив в Камаллате ... »На плоскій вершині пагорба немає ніяких руїн. Тут ніколи не стояли середньовічні замки. І все ж до нього залучено зараз увагу археологів. Їх інтерес пробудила жила неподалік дама, якась місіс Харфільд. Вона любила гуляти з собачкою по пагорбу і, колупаючи землю парасолькою, помітила дрібні уламки глиняного посуду. Вчені визначили, що осколки відносяться до дорийской епосі історії Англії. Але два або три уламки, без сумніву, належали до «темної епохи» Артура! Був створений Комітет по дослідженню Камелота, який очолив професор Редфорд, і почалися раскопкі.Долгое час пагорб «не радувати» членів комітету. Були виявлені останки поселення епохи неоліту, потім пам'ятники бронзового століття, залізного віку. Над ними - поселення кельтів, а потім римлян. Судячи з усього, римські легіони Веспасіана штурмом брали це кельтське поселення, бо розкопки показали навіть місце битви, де знайдені римські монети, озброєння і кістки десятка убитих людей.І тільки в 1967-1968 роках археологи відкрили залишки будівель, які могли існувати тільки в епоху Артура. Керівник експедиції Олкок показав мені центральну частину пагорба, де явно помітні сліди великого будинку, побудованого в формі хреста, що було характерно для європейських церков V-VI століть. Виявлено також кілька предметів «темної епохи» .На схилі пагорба відкрита старовинна брукована дорога і залишки воріт, очевидно вели до вершини пагорба. Навколо самого пагорба йдуть своєрідні тераси, які представляють собою основи древніх укріплених стін, кільцями оточували поселення на вершіне.Раскопкі тривають. Їм серйозно заважають закони про приватну власність. Олкок розповідав мені, що щоосені доводиться засипати всі археологічні траншеї, так як приватний власник пагорба дозволяє вести розкопки тільки влітку. Взимку він використовує пагорб для пасовища. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів. Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу. Навколо самого пагорба йдуть своєрідні тераси, які представляють собою основи древніх укріплених стін, кільцями оточували поселення на вершіне.Раскопкі тривають. Їм серйозно заважають закони про приватну власність. Олкок розповідав мені, що щоосені доводиться засипати всі археологічні траншеї, так як приватний власник пагорба дозволяє вести розкопки тільки влітку. Взимку він використовує пагорб для пасовища. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів. Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу. Навколо самого пагорба йдуть своєрідні тераси, які представляють собою основи древніх укріплених стін, кільцями оточували поселення на вершіне.Раскопкі тривають. Їм серйозно заважають закони про приватну власність. Олкок розповідав мені, що щоосені доводиться засипати всі археологічні траншеї, так як приватний власник пагорба дозволяє вести розкопки тільки влітку. Взимку він використовує пагорб для пасовища. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів. Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу. які представляють собою основи древніх укріплених стін, кільцями оточували поселення на вершіне.Раскопкі тривають. Їм серйозно заважають закони про приватну власність. Олкок розповідав мені, що щоосені доводиться засипати всі археологічні траншеї, так як приватний власник пагорба дозволяє вести розкопки тільки влітку. Взимку він використовує пагорб для пасовища. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів. Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу. які представляють собою основи древніх укріплених стін, кільцями оточували поселення на вершіне.Раскопкі тривають. Їм серйозно заважають закони про приватну власність. Олкок розповідав мені, що щоосені доводиться засипати всі археологічні траншеї, так як приватний власник пагорба дозволяє вести розкопки тільки влітку. Взимку він використовує пагорб для пасовища. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів. Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу. Їм серйозно заважають закони про приватну власність. Олкок розповідав мені, що щоосені доводиться засипати всі археологічні траншеї, так як приватний власник пагорба дозволяє вести розкопки тільки влітку. Взимку він використовує пагорб для пасовища. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів. Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу. Їм серйозно заважають закони про приватну власність. Олкок розповідав мені, що щоосені доводиться засипати всі археологічні траншеї, так як приватний власник пагорба дозволяє вести розкопки тільки влітку. Взимку він використовує пагорб для пасовища. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів. Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів. Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу. Так щорічно найважливіші історичні розкопки починаються навесні з розчищення всього, що було засипано.Несмотря на весь свій скептицизм, Олкок згоден, що за часів Артура пагорб був сильно укріплене поселення, можливо замок, що належав якомусь вождю або воєначальнику кельтів.Ясно, що це була могутня фортеця видатного діяча того часу.
Але чи був це король Артур?
О. Орестов, соб. кор. «Правди» - для «Вокруг света»
Рубрики: загадки історії

Мітки:    

КОРОЛЬ АРТУР І КРУГЛИЙ СТІЛ

ЩОДЕННИК

Середа, 09 Жовтня 2013 р 14:27  + до цитатника 
Протягом багатьох століть уяву людини полонило казковим царством короля Артура.
Артур (від кельтського «ведмідь»), великий государ королівства Логрес, найвідоміший з кельтських героїв, особливу популярність придбав в середні століття, коли слава про його подвиги і подвиги його соратників, лицарів Круглого столу, рознеслася по Західній Европе.В міфології старої Англії немає епохи прекрасніше, ніж часи правління короля Артура і його доблесних лицарів, коли посеред похмурого середньовіччя настав розквіт благородства і самовідданої відданості короні і своєї держави.
Чи існував насправді король Артур, гроза саксів, дванадцять разів перемагав їх в битвах? Де перебувала його твердиня Камелот з Круглим столом, за яким збиралися на раду доблесні лицарі - сер Ланселот Озерний, сер Гавейн Оркнейські, невтомний шукач Святого Грааля сер Парцифаль і інші?
Читати далі...
Рубрики: загадки історії

Мітки:  

КОРОЛЬ АРТУР, ВИМИСЕЛ АБО ПРАВДА

ЩОДЕННИК

Середа, 09 Жовтня 2013 р 14:20  + до цитатника 
Легенда про англійську короля Артура і його Круглому столі відома багатьом. Але відбувалося все це в дійсності? І де ж перебував таємничий острів Авалон - постійне місце проживання легендарного короля?Адже його немає на жодній карті. Відповідь на це питання дає невелику абатство Гластонбері, де англійські археологи виявили під час розкопок могилу з тілами Артура і його дружини Гвіневери.
У пам'яті людства існують три короля Артура - Артур історичний, Артур легенд і Артур лицарських романів, причому один образ плавно перетікає в інший. Тому відокремити історичну правду від вигадки досить важко, з огляду на давність сказань, що з'явилися в VI столітті н.е. Ці століття не випадково овіяні фантастичними історіями про великого короля Артура і його знаменитих лицарів Круглого столу, які вчинили масу неймовірних подвигів.
До початку III століття римляни завоювали Британські острови і володіли ними до початку V століття. Тоді самому Риму загрожували орди готтов, і все римляни покинули колонію. Не минуло й півстоліття, як на Британію обрушилися германські племена. Тоді племена бриттів і залишки нащадків римлян об'єдналися і почали боротьбу з завойовниками. Хоча вони і завдали їм низку поразок, до 1600 року завоювання основної частини острова було завершено.
Про ці часи - боротьби споконвічного населення Британії з завойовниками - і оповідають історії про короля Артура, який став тим героєм, що вів цю боротьбу. Незважаючи на її невдачу, легенда відправляє пораненого короля на чарівний острів Авалон, шлях до якого відкривається небагатьом. На цьому острові живуть ельфи і феї, там настільки повільно тече час, що герої легенд і поселенні, можливо, живуть в райському куточку, не відаючи, що над планетою пронеслися півтори тисячі років. Так чи жив насправді король Артур? Чи існував Авалон? Виявляється, ці питання нерозривно пов'язані між собою.
Навколо легенди про Артура ходило стільки чуток в минулі століття і продовжує ходити в наші дні, що впору остаточно заплутатися. Дехто з містиків Середньовіччя вважав, що Авалон пропав не в фізичному, а в сакральному сенсі цього слова. Подібно російському Китежу, острів перейшов в інше магічне вимір і зник з його очей людей.
Багато істориків XIX століття пояснювали зникнення Авалона куди більш прозаїчно. Вони вважали, що причиною загибелі острова було банальне повінь. На підтвердження своєї гіпотези вчені приводили справжню історію, яка відноситься до XI століття. У ній йшлося про дуже невисокому острові в протоці Ла-Манш, захищеному дамбами і шлюзами. Одного разу після якихось урочистостей п'яна стража забула їх закрити, і нічим не стримувана приливна вода кинулася в місто. У хвилях загинула вся місцева знать (крім короля, який врятувався вплав на коні), а сам острів покрило море. Саме вищеописаний історично достовірний випадок і наштовхнув дослідників на думку про те, що Авалон могла спіткати така ж доля.
Абсолютно несподівано на цю тему висловився (хоча і в завуальованій формі) знаменитий датський письменник Ханс Крістіан Андерсен. У своїй досить моторошнуватої казці «Вен і Глен» він описує два острови-близнюка. Якось зловісної грозовий восени Вен був поглинений безоднею, і з тих пір всі жителі Глена з жахом лягали спати, очікуючи, що сьогодні вночі Вен (тобто море) прийде за своїм братом і за ними. І Глен дійсно зник, але зовсім з іншої причини. Він злився з материком, з'єднаний з ним рукотворними насипними спорудами. Таке могло статися і з Авалон, якщо він розташовувався досить близько від берегів Британії.
Треба відзначити, що не тільки європейські вчені цікавилися історією острова Авалон. М.А.Орлов в книзі «Історія стосунків людини з дияволом» (1904) вказує, що: «Авалон часто описували стародавні поети Франції. Так, в поемі про Вільгельма кирпатий ми знаходимо згадку про те, що Авалон був надзвичайно багатий, так що іншого такого багатого міста ніколи не було і побудовано. Стіни його були складені з якогось особливого каменю, двері в них були зі слонової кістки, житла щедро оздоблені смарагдами, топазами, гіацинтами та іншими дорогоцінними каменями, а дахи на будинках були золоті! В Авалоні процвітала чарівна медицина. Тут виліковували найжахливіші хвороби і рани. В одному з тодішніх романів цей острів описується як місце, де всі мешканці проводять час у вічному святі, не відаючи турбот і смутку.
Різні думки про таємничому острові висловлюють і багато сучасні зарубіжні письменники. Але все це гіпотези, які не дають нам можливості розкрити таємницю Авалона. ми не дарма згадали на початку статті Гластонбері, що розташовується на самому заході Великобританії. Розкинувшись на великих рівнинах Сомерсета, неподалік від Брістольського каналу, цей комплекс зараз включає в себе місто, абатство і величезну вулканічну скелю з руїнами церкви, що спускається терасами вниз. Місцевість, що оточує місто, раніше нагадувала острів через незліченної безлічі боліт, які не осушують до XVI століття! Слід зазначити, що люди жили тут ще з незапам'ятних часів. Залишки поселень, відкритих археологами, датуються епохою римського вторгнення на острови. Вважають також,
З більш ніж 150-метрової вершини скелі можна спостерігати пейзаж на 70-80 кілометрів навколо.Вулканічні тераси несуть на собі сліди обробки їх людьми, і, можливо, вони служили колись стежкою для християнських паломників, які йшли сюди на поклоніння і молитву.
В епоху Середньовіччя монахи звели тут величний монастир, названий ними на честь святого Михайла.Коли ж він був зруйнований землетрусом, на його місці виросла церква, залишки якої збереглися й донині.За легендою, гластонберійская гора є місцем, де колись жив король Артур, а також таємним входом в підземне царство повелителя ельфів. Вважається, що в VI столітті сюди проник святий Коллен, який прагнув покінчити з демонізмом. Він здійснив обряд екзорцизму, і від зіткнення зі святою водою ельфів палац з гуркотом пропав, залишивши подвижника одного на порожній вершині скелі.
Ще одна легенда пов'язана з так званим колодязем святого Грааля, розташованим біля підніжжя гори.Кажуть, що свого часу святий Йосип кинув сюди чашу, якою користувався Ісус під час Таємної вечері!Багато хто намагався знайти дорогоцінний магічний предмет, але це не вдалося нікому. В народних переказах вказується, що Круглий стіл короля Артура і розпався-то тільки тому, що святий Грааль зник зі світу людей. Сам колодязь побудований друїдами з величезних кам'яних блоків, з найбільшою ретельністю оброблених руками каменотесів. Кожен день з нього виливається 113 тисяч літрів червоної залозистої води, яка має, за повір'ям, магічними властивостями.
Взагалі скеля в Гластонбері є досить дивним місцем навіть з точки зору сучасної науки. Дуже часто місцеві жителі стають свідками незвичайного видовища, що відбувається по ночах. Несподівано в повітрі виникають бліді синюваті вогні, які годинами носяться навколо церковних руїн. Одні приписують їх поява уфологічним факторів (НЛО), інші - магнетичної енергії скельної породи.
Абатство Гластонбері - унікальний історичний об'єкт для безлічі релігій. Свого часу тут проводили обрядові дії друїди, які вклонялися зміям. Потім їх змінили римляни, а після відходу останніх на місцевій території міцно осіли ведьмовские громади (що мешкають тут і по теперішній час). Але найбільш значимий слід залишили, безсумнівно, християни. За легендою, Йосип Аримафейский (людина, який поховав тіло Христа) переселився в Гластонбері і побудував тут першу в Великобританії церква. На руїнах абатства кожну Великдень розквітає терен. У народі кажуть, що коли Йосип після свого прибуття зійшов на скелю, він під час молитви спирався на палицю. Якось раз він залишив його там, і посох перетворився в дерево.Дерево пустило коріння, і з того часу гластонберійскій терен служить місцевою визначною пам'яткою.
Датою заснування монастиря прийнято вважати 705 рік. Саме тоді король Айні створив своїм указом обитель, а в Х столітті тут поселилися бенедиктинці. Ті церковні руїни, які спостерігають сучасні туристи, відносяться до тринадцятого сторіччя. Вони залишилися від храму, зруйнованого за наказом короля Генріха VIII під час його боротьби з англійським католицизмом (XVI ст.).
Як місце останнього спочинку короля Артура і його дружини, Гластонбері придбало популярність з ХII століття. До цього часу справжність даного факту підтверджувалася лише переказами. Так, Ескалібур - легендарний меч Артура, кинутий сером Бедуіром на прохання смертельно пораненого в битві при Камлене короля в воду, міг бути втоплений в місцевому озері Помпарлес. На жаль, цей колись великий водойма нині осушений і перевірити правдивість усній традиції вже неможливо.
Велике нещастя (принесло, проте, і деяку користь) відбулося в 1184 році. Страшна пожежа знищила тоді абатство практично вщент, але під час реконструкції монахи зайнялися широкомасштабними пошуками могили Артура. В 1190 вона була знайдена! Ретельно простукуючи кам'яні плити підлоги, бенедиктинці виявили на триметровій глибині - нижчою за сучасну кладки - ще старішу, з наявною в ній порожнистої камерою. Розкривши підлогу, монахи пробилися до легендарної усипальниці. Два величезних труни, просочених зберігають дерево смолами, постали їх здивованому погляду!
В архівах абатства зберігся докладний звіт про огляд тіл померлих. Скелет чоловіка вражав своїм високим зростом - 2 м 25 см. У нього був пошкоджений череп, однак причину травми встановити не вдалося, хоча це міг бути і слід від поранення. На голові жінки прекрасно збереглися біляве волосся.
Керівництво монастиря розпорядився провести урочисте перепоховання царственого подружжя, і незабаром над їх новою могилою виріс великий свинцевий хрест з написом: «Тут, на острові Авалон, покоїться під землею прославлений король Артур». У 1278 році останки монарха були повторно поховані в спеціальній гробниці з прекрасного чорного мармуру.
Перші сучасні наукові дослідження в Гластонбері почалися в 1907 році. Історико-археологічною експедицією керував англійський вчений Фредерік Б.Бонд. Його співробітники домоглися значних успіхів - вони виявили залишки невідомої каплиці. Звіривши її географічне положення із загальним планом абатства, Бонд прийшов до висновку, що воно було побудовано відповідно до законів сакральної геометрії, використовуваної стародавніми єгиптянами, а пізніше масонами. Однак відомий дослідник мав необережність публічно заявити про те, що всі вказівки з пошуку старожитностей він за допомогою медіумів отримував, спілкуючись з душами померлих ченців. Вибухнув гучний скандал, і Бонда звільнили.
Тільки через багато років результати його досліджень були переосмислені в світлі нових наукових даних.Як виявилося, Фредерік Бонд показав у своєму звіті (хоча і не маючи прямих доказів) енергетичний зв'язок між Гластонбері і Стоунхенджем. Так звана лінія «лей» (місце сплесків енергії невідомого походження) з'єднує два вищевказаних місця, проходячи паралельно давній дорозі. Цю містичну трасу в народі називають Тод Лайн - дослівно «мертва лінія», або ж «шлях мертвих людей». В англійському фольклорі Тод Лайн позначають стежку духів, по якій померлі йдуть в загробний світ.
Місце поховання Артура і Гвіневери, виявлене ченцями в XII столітті, якраз розташовується на цій лінії.
Наступна спроба розкрити загадку Гластонбері була зроблена в 20-х роках нашого століття. Для лондонських учених таємницею за сімома печатками продовжувала залишатися давня обсерваторія (інакше - Зоряний храм), що знаходиться на південь від абатства. Вона являє собою дванадцять величезних знаків Зодіаку, майстерно викладених на землі. Опис цього об'єкта вперше зустрічається у Джона Ді (1527-1608 рр.) - Знаменитого астролога і медіума королеви Єлизавети I. І ось в 1929 році Зоряний храм заново вивчила скульптор Кетрін Мелтвуд. Вона була відома в колі британської інтелігенції в першу чергу як ілюстратор «Високої історії святого Грааля», - історико-містичного твору, написаного в 1199 році в Гластонбері. Ретельно дослідивши астрологічні фігури, Мелтвуд в своїй роботі «Храм зірок в Гластонбері» спробувала зв'язати їх з персонажами артуровского епосу. Так, магічну фігуру Мерліна вона зіставляє з сузір'ям Козерога; короля Артура - зі Стрільцем, а Гвіневера - з Дівою! Саме ж абатство Гластонбері - це знак Водолія, що символізує собою прихід нової освіченої епохи.
В кінці ХХ століття англійські вчені, зібравши воєдино накопичені знання, вирішили раз і назавжди дати відповідь на всі питання, які ставило перед ними Гластонбері протягом більше тисячі років. Не можна сказати, що це завдання вони виконали повністю, але дещо зроблено все-таки було. Так, наприклад, археологи провели повторний розтин могили Артура, і відомості хроніки абатства повністю підтвердилися!Учені займалися не тільки чорній мармуровій гробницею, але і вивчили найбільш ранню похоронну камеру, виявлену ченцями в 1190 році. Скелети Артура і Гвіневери були спрямовані на медичне обстеження, яке датоване останки V-VI століттями нашої ери, тобто часом, коли і жив легендарний король. Сумнівів більше не залишалося!
Ми не знаємо, про що думав у свої останні години вмираючий Артур. Але письменник Теренс Уайт в романі «Свічка на вітрі» пише про це так: «Тужливий вітер дув в Солсбері. Імла стояла в порожньому наметі Короля. Вітер вив, обпливали свічки ... В очікуванні єпископа старий-старий чоловік присів за читальний аналой. Час минав, і голова його нікла до паперів. Він згадував острів, побачений їм під час перельоту, острів, на якому мирно співіснували птиці, не відаючи воєн. Старий Король відчував себе сповненим бадьорості, він майже готовий був почати все спочатку. Але в ту ніч занадто пізно було для нових зусиль.У ту пору доля призначила йому померти і бути перенесеним в Авалон, де він міг очікувати Кращих днів! »
http://tainy.net/9893-korol-artur-vymysel-ili-pravda.html



ТАЙНЫ КАМЕЛОТА

ДНЕВНИК

Среда, 09 Октября 2013 г. 14:56 + в цитатник 
Кем был король Артур? Существовал ли когда-нибудь монарх с таким именем? Или стоит, вслед за американскими учеными, считать, что Артур – это созвездие Большой Медведицы, Грааль – Полярная Звезда, а 12 рыцарей – символ знаков Зодиака и Высшего Посвящения в тайны Вселенной? Вопрос до сих пор открыт! 

Рыцари Круглого Стола и их предводитель король Артур – самые известные герои Европы. Они жили 1500 лет назад, но их слава не меркнет с веками, а лишь возрастает! Вот уже полтора тысячелетия исследователи и поэты пытаются понять, что скрывается за этими седыми легендами, что выделяет их из огромного числа рыцарских романов и песен труверов, заполненных звоном мечей и шелестом шелка? 

Некоторые всерьез полагают, что если удастся расшифровать послание Артуровского Цикла, то мы станем ближе к разгадке одной из самых важных загадок Бытия… 

ВОЛШЕБСТВО СТРАНЫ ЛОГР 
Читать далее...